КОЗЕЛЬСЬК, літописне місто. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1146 у зв’язку з міжусобною боротьбою князів (іменувалося також — Козлеск, Козелеск). Входило до ЧерніговоСіверської землі. Його залишки розкопані археологами в центрі сучасного однойменного міста Калузької обл., РФ, на тер. міського парку та під приватною забудовою, на мисі правого берега р. Другусна при її впадінні в р. Жиздра (права прит. Оки, бас. Волги). Городище має неправильну оваловидну форму (800 Ч 200—250 м), складається з дитинця (270Ч200 м) і окольного граду (їхні укріплення не збереглися) та відкритого посаду, що примикав до них. Відоме за описами «Большому чертежу книги». Виникло на поч. 12 ст. як опорний пункт в окняжінні землі в’ятичів. Входило у Чернігівське князівство. На поч. 13 ст. стало центром окремого уділу. Взимку
1238 після 7-тижневої героїчної оборони спалене монголами, всі його жителі та малолітній кн. Василь були вбиті. Хан Батий назвав місто «злим городом». Невдовзі поселення відродилося. Від 1246 увійшло до складу удільного Карачевського князівства; у 2-й пол. 13 ст. тут відновлено окремий князівський стіл. У серед. 14 ст. включене до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ), з 2-ї пол. 14 ст. перетворюється на самостійне удільне князівство, його володарі намагалися грати свою окрему роль на політ. арені Русі, то виступаючи на боці ВКЛ, то блокуючись, з метою збереження незалежності, з рязанськими великими князями. 1494 остаточно увійшло до Великого князівства Московського. Городище обстежувалося Т.Нікольською (1958, 1967, 1975) та А.Мединцевою (1960). Літ.: Ипатьевская летопись. В кн.: ПСРЛ, т. 2. М.—Л., 1962; Никольская Т.Н. Земля Вятичей. М., 1981; Коган В.М. История дома Рюриковичей (Опыт историко-генеалогического исследования). СПб., 1993. В.П. Коваленко.
Битва з монголами біля стін Козельська. 1237. Мініатюра з літописного зводу 16 ст.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОЗЕЛЬСЬК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
