КИЇК-КОБИНСЬКА КУЛЬТУРА — археол. к-ра мустьєрської доби раннього палеоліту (див. Мустьєр). Стоянки розташов. в печерах сх. частини Крим. гір (Киїк-Коба, Пролом I, БуранКая III, Вовчий Грот). Датуються часом 60—33 тис. років тому. Кам’яні знаряддя — невеликих розмірів; серед них — численні гостроконечники дво- та однобічної обробки. Вироби з кістки не характерні; часто трапляється ретушування на гальках. Серед залишків мисливської здобичі переважають кістки велетенсько-
Ю.С. КипоренкоДоманський.
частині «Повісті временних літ». У ній ідеться про полянського (див. Поляни) князя К., який «княжив у роду своєму і ходив до цесаря» в Царгород (див. Константинополь), де «прийняв велику честь» від візант. імператора (див. Візантія). Ця літописна оповідь має книжний характер і покликана була обґрунтувати думку про те, що Київ був заснований нібито з благословення володаря царгородського трону — міфічного глави сім’ї всіх християн. народів тогочасного світу. Ім’я К. та імена його братів — Щека і Хорива дослідники виводять від назв київ. урочищ. Етимологія слова «кий» походить від загальнослов’ян. топооснови «куй»—«куйова» («піщаний пагорб», «крута вершина»). У вітчизн. науці останнім часом К. вважають за реальну істор. постать кін. 5 — поч. 6 ст. У літ. побутують різні гіпотези щодо її походження. Нерідко К. ототожнюють з болг. ханом Кувером (Кубратом) або з батьком хозар. візира Ахмада бен Куйа, згадуваного арабським письменником ал-Масуді в оповіді про постійну найману армію хозарських правителів. Літ.: Брайчевський М.Ю. Коли і як виник Київ. К., 1963; Сахаров А.Н. Кий: легенда и реальность. «Вопросы истории», 1975, № 10; Рыбаков Б.А. Город Кия. «Вопросы истории», 1980, № 5; Боровський Я.Є. Походження Києва: Історіографічний нарис. К., 1981; Нерознак В.П. Названия древнерусских городов. М., 1983; Иванов В.В., Топоров В.Н. Кий. В кн.: Славянская мифология: Энциклопедический словарь. М., 1995. В.М. Ричка.
в історичному освітленні» (у 6 т.; 6-й т. залишився в рукописі). П. у м. Торонто (Канада). Тв.: Король Данило Галицький. В обороні віри, т. 1. Торонто, 1954; Український рік у народних звичаях в історичному освітленні, кн. 1—3, т. 1— 5. Вінніпег, 1955—1969; Торонто, 1962—1963, т. 1—5 (2-ге вид. К., 1994). Літ.: Біографічні нотки авторів: Килимник Степан. В кн.: Збірник на пошану Зенона Кузелі. Париж—НьюЙорк—Торонто—Сідней, 1962; Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. Вінніпег, 1986; Друковані праці Степана Килимника. В кн.: Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні, кн. 2. К., 1994. О.В. Ясь.
Ю.С. КипоренкоДоманський у ролі Отелло в опері «Отелло» Дж. Верді.
Киїк-Кобинська культура. Кремінні знаряддя праці із печери Киїк-Коба.
го та благородного оленів, сайги й коня. На стоянці Киїк-Коба виявлено поховання неандертальської дитини. Пам’ятки К.К.к. не мають аналогів за межами Криму. Літ.: Колосов Ю.Г. и др. Ранний палеолит Крыма. К., 1993. В.М. Степанчук.
Засновники Києва — Кий, Щек, Хорив та їх сестра Либідь. Мініатюра з Радзивіллівського літопису.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КИЇК-КОБИНСЬКА КУЛЬТУРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
