Портфель цінних паперів — це цілеспрямовані вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. До цін-них паперів, які виступають об’єктами портфельного інвестуван-ня, належать: 1) акції; 2) державні боргові зобов’язання; 3) деривативи; 4) сертифікати; 5) комерційні цінні папери (векселі); 6) акції підприємств; 7) депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та інше. Можна виокремити два види портфелів цінних паперів: інди-відуальний і портфель підприємства. Підприємство може залучати грошові ресурси за рахунок ви-пуску цінних паперів (пасивні операції) та вкладати залучені грошові кошти в цінні папери інших емітентів (активні операції) з метою отримання додаткового прибутку чи збереження та приро-сту капіталу. Підприємства-інвестори можуть мати на меті розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових та інших структур, спекулятивну гру тощо. Індивідуальний портфель повинен включати три основні еле-менти: ліквідні цінні папери, гнучкі коротко- та середньотермі-нові інвестиції та інвестиції, що спрямовані на приріст капіталу. Частина портфеля має відіграти роль аварійного резерву та складатися з цінних паперів та інвестицій вільних коштів, які можуть бути оплачені чи отримані за вимогою негайно чи протя-гом кількох днів. Інша частина портфеля має включати інвестиції вільних коштів та цінні папери з перспективою достатніх доходів та приросту капітальної вартості у співвідношенні з можливістю їх реалізації без суттєвої втрати капіталу. Призначення частини портфеля, що залишилася, — захист ін-вестора від інфляції, що забезпечується приростом капітальної вартості, так само як і доходом, що приносять прямі чи непрямі вкладення коштів в акції. Співвідношення розмірів частин портфеля та види інвестицій у кожній з них залежать від ряду факторів, у тому числі: • можливостей інвестування як капіталу, так і заощаджень за-лежно від розміру доходів; • необхідності диверсифікації як способу зниження ризику; • особистих бажань інвестора та його схильності до ризику; • вибору між доходом та приростом капіталу. Він залежить від інших фінансових можливостей інвестора та його податкових зобов’язань; • довготривалості запланованої перспективи. Вона значною мірою визначається віком інвестора; • стану фінансових ринків. За податковими зобов’язаннями інвесторів можна поділити на тих, які платять податок за базовою чи вищою ставкою, а також тих, що звільнені від прибуткового податку. Вони можуть використову-вати свій капітал з метою отримання доходу чи приросту капіталу. Будь-які інвестиції пов’язані з певним ризиком. Мабуть, най-менший з них пов’язаний з інвестиціями в цінні папери з фіксо-ваним відсотком. Проте існує реальний ризик знецінення вартос-ті як капіталу, так і доходу під впливом інфляції. З іншого боку, існує ряд досить ризикованих видів інвестицій. Деякі з них мо-жуть призводити до теоретично необмежених зворотних ефектів. Розглянемо ризик та його вплив на дохід, капітал чи в сукуп-ності — на обидва показники. Вплив на дохід без урахування ка-піталу: за умов становлення ринку цінних паперів доходи від останніх практично непередбачувані. Вплив на капітал без ураху-вання доходу: при інвестуванні коштів в особливо надійні цінні папери та інші «гарантовано» ліквідні цінні папери з фіксованим відсотком завжди існує ризик втрати капіталу при зниженні цін. Вплив на капітал та дохід у сукупності: більшість видів інвести-цій є ризикованими як стосовно капіталу, так і доходу. Нерідко зниження доходу передує втраті капіталу. Компанія може знизи-ти дивіденди за звичайними акціями, що спричинить прискорене падіння цін на акції. В іншому випадку компанія може виявитися неспроможною виплатити відсотки по облігаціях, що сприятиме її ліквідації, і, можливо, вартість акціонерного капіталу буде від-шкодована лише частково. Ризик може бути пов’язаний із загальними причинами чи фак-торами, які специфічні для окремого виду цінних паперів. Усі інвестиції тією чи іншою мірою схильні до впливу змін політичного та економічного клімату, через що завжди є ризик того, що інвестор не зможе повернути вкладений капітал без втрат. Фактором ризику для інвестицій є інфляція. Падіння курсу валюти може вплинути як на дохід, так і на капітал. Інвестиції ві-льних коштів та інші інвестиції, які не пов’язані з цінними папе-рами, особливо схильні до зниження курсу. В той же час високі доходи за ними не можуть слугувати певною компенсацією. На успіх діяльності окремої компанії впливають не лише еко-номічні чинники, але й специфічні причини, такі як вид вироб-люваної продукції чи послуг, конкурентоспроможність у межах галузі та фактори управління. Буває і так, що ціни на акції окре-мих компаній зростають чи падають, в той час як на ринку панує зворотня тенденція. В інших випадках ситуація у всьому секторі протилежна стану в інших сферах ринку. Такі тенденції визнача-ють комерційний ризик. Іншим видом ризику, який пов’язаний з окремими компанія-ми, виступає фінансовий ризик, що характеризується можливіс-тю втрат при реалізації цінних паперів через зміну їх вартості. Кредитний ризик з’являється при виникненні ситуації, коли емітент не в змозі виплатити відсотки та/чи основну суму за бор-говими цінними паперами. Також може мати місце валютний ризик. Усі інвестиції в іноземні об’єкти підпадають під ризик того, що незалежно від ефективності окремого виду інвестицій в одиницях місцевої ва-люти величини доходу та капіталу можуть змінюватися під впли-вом коливань курсів обміну. Систематичний ризик будь-яких цінних паперів — це та ча-стина їх загального ризику, яка пов’язана зі змінами загального економічного та політичного клімату, що впливає на всі види цінних паперів. Несистематичний ризик — це частина загального ризику, що зумовлена факторами, які не впливають на всі види цінних паперів та можуть бути пов’язані лише з одним з них (наприклад, невірні рішення керівництва компанії). До несистематичних ви-дів ризику належить також ризик, пов’язаний з окремим секто-ром чи галуззю (галузевий ризик). Для кваліфікованого управління портфелем необхідно керува-тися певною портфельною стратегією, котра визначається: 1) типом та цілями портфеля; 2) станом ринку, його насиченістю, динамікою відсоткової став-ки та курсовою вартістю цінних паперів, можливістю реалізації завдань інвестиційних фондів через портфелі цінних паперів; 3) чинними законодавчими пільгами та обмеженнями; 4) загальноекономічним станом (у тому числі такими факто-рами, як фази економічних циклів та рівень інфляції); 5) необхідністю підтримання рівня ліквідності та мінімізації ризиків; 6) типом стратегії (коротко-, середньо- і довготерміновість).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Теорія інвестиційного портфеля» з дисципліни «Інвестиції»
