КЕЛЬМЕНЦІ — с-ще міськ. типу Чернівецької області, райцентр. Розташоване за 4 км на пн. від залізничної ст. Ларга. Нас. 8 тис. осіб (2004). Вперше згадується в документах 1559. У 16 — 18 ст. входило до Молдавського князівства, що перебувало під владою Османської імперії. 1812 у складі Бессарабії приєднано до Російської імперії. Від 1918 — під владою Румунії. 1940 у складі Північної Буковини возз’єднано з УРСР, відтоді райцентр. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 перебувало під румун. окупацією з 6 лип. 1941 до 28 берез. 1944. С-ще міськ. типу від 1960. Літ.: ІМіС Української РСР. Чернівецька область. К., 1969; Добржанський В.Ф. Кельменці. Путівник. Ужгород, 1982; Буковина: Історичний нарис. Чернівці, 1998. І.В. Савченко.
нічних спільностей. У ході таких взаємодій на окремих тер. місц. нас. було кельтизоване, але в більшості випадків К. змішувалися із автохтонами й разом з ними формували нові к-ри. Вплив К. на розвиток європ. людності був надзвичайно потужним. Насамперед він проявився в піднесенні їхньої економіки, пов’язаної з виникненням великих центрів з видобутку й обробки заліза (зокрема на тер. сучасної України — Галіш-Ловачка та Ново-Клиново), а також великих гончарних майстерень. Археол. еквівалентом К. у Закарпатті вважаються носії латенської к-ри, пам’ятки якої (див. Латенські пам’ятки) представлені сьогодні неукріпленими поселеннями, ремісничими центрами, курганними могильниками, різноманітними скарбами. Переважна більшість цих пам’яток датується серед. 3 — серед. 1 ст. до н. е. За своїм походженням це була змішана кельто-фракійська к-ра, що проіснувала в Закарпатті бл. 200 років і сприяла поширенню досягнень мешканців Зх. Європи в сх. напрямку. Літ.: Бідзіля В.І. Історія культури Закарпаття на рубежі нашої ери. К., 1971; Монгайт А.Л. Археология Западной Европы. Бронзовый и железный века. М., 1974; Археология Украинской ССР, т. 3. К., 1986. О.П. Моця.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КЕЛЬМЕНЦІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
