КАРПАТСЬКА УКРАЇНА (до 30 груд. 1938 — Підкарпатська Русь) — спочатку автономна тер.адм. одиниця в складі федеративної Чехословаччини, а згодом — формально незалежна д-ва. Утворена на теренах Закарпатської України 8 жовт. 1938 під назвою Підкарпатська Русь. 11—25 жовтня 1938 прем’єр-міністром був А.Бродій, а від 26 жовт. 1938 — А.Волошин. А.Бродій проводив відкриту проугор. політику, А.Волошин — проукр., покладаючи надії на протекторат гітлерівської Німеччини. Згідно з рішенням Віденського арбітражу 2 листоп. 1938 (див. Віденські арбітражі 1938, 1940), від Підкарпатської Русі на користь Угорщини відійшло бл. 100 населених пунктів, зокрема міста Ужгород, Мукачеве і Берегове. 22 листоп. 1938 чехословац. парламент змінив Конституцію ЧСР від 29 лют. 1920, доповнивши її постановами про федеративний устрій. Тоді ж була ухвалена окрема Конституційна грамота Підкарпатської Русі, згідно з якою край вважався федеративною ч. ЧСР. 30 груд. 1938 була запроваджена нова назва краю «Карпатська Україна». Уряд К.У., який після рішень Віденського арбітражу перемістився з м. Ужгород до м. Хуст, складався з чотирьох мін-в: внутр. справ, шкільництва, справедливості (юстиції) і комунікації. Кожне мін-во мало кілька ресортів (відділів). Мін-во юстиції очолив А.Дутка, шкільництва — А.Штефан, комунікації — Ю.Ревай; останнє відомство мало 8 відділів: господарства, залізниць, пошти, телефону, телеграфу, охорони здоров’я, торгівлі і промислів, громад. робіт, соціальної опіки. Особистими секретарями А.Волошина були призначені С.Росоха та І.Рогач. У груд. 1938 нач. від. пропаганди став В.Ко-
маринський, а дир. фінансів С.Єфремов, крайову поліцію очолив Ю.Білей. Функції установчої влади взяв на себе обраний населенням Закарпаття Сейм (Сойм) Карпатської України, він упродовж одного дня своєї роботи — 15 берез. 1939 законодавчо закріпив незалежність нової д-ви і основи її держ. ладу (див. Конституційні акти незалежної Карпатської України) та обрав Президентом д-ви А.Волошина. Проголошення незалежності відбулося в умовах угор. вторгнення на тер. краю, яке розпочалося в ніч з 13 на 14 берез. 17 берез. останні захисники К.у. (див. Карпатська Січ) припинили чинити опір, уряд емігрував за кордон. Літ.: Стерчо П. Карпатоукраїнська держава. Львів, 1994; Вегеш М. Карпатська Україна 1938—1939 років у загальноєвропейському історичному контексті, т. 1—2. Ужгород, 1997; Його ж. Історичні монографії та дослідження, т. 1. Закарпаття в контексті центральноєвропейської політичної кризи напередодні Другої світової війни. К.—Ужгород, 1998; Вони боронили Карпатську Україну: Нариси історії національно-визвольної боротьби закарпатських українців. Ужгород, 2002; Вегеш М.М. Карпатська Україна: Документи і факти. Ужгород, 2004; Вегеш М.М. та ін. Августин Волошин. Життя і помисли президента Карпатської України. Ужгород, 2005. М.М. Вегеш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРПАТСЬКА УКРАЇНА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
