Система бюджетування капіталу не повинна розглядати інвес-тиційні проекти в ізоляції, тобто приймати лише ті, які пропону-ють позитивне значення чистої теперішньої вартості, і відкидати всі інші. Вона є цілісною частиною процесу корпоративного пла-нування фірми і має, таким чином, бути узгодженою з цілями і стратегіями підприємницької діяльності. Процес інвестування, або процес перерозподілу ресурсів, до якого він інколи зводить-ся, є саме тим основним методом, за допомогою якого втілюється стратегія. Хол наводить висловлювання одного з провідних фахі-вців з планування: «Розміщення ресурсів по різних інвестиційних проектах без солідної концепції як на рівні окремих підрозділів, так і корпорації загалом, дуже нагадує гру у дартс у темній кім-наті». Привабливість інвестиційних пропозицій, що надходять з різних секторів ділового портфеля фірми, залежить не тільки від норми дохідності, що пропонується, але також від стратегічної важливості сектора. Як приклад можна розглянути підхід Бос-тонської консалтингової групи (Boston Consulting Group), який характеризує підприємницький портфель за такими параметрами, як відносна частка ринку і рівень зростання(так звана матриця БКГ, як це показано на рис. 3.2). Представлена матриця «два-на-два» визначає чотири види товар-ного ринку, на яких має змогу діяти фірма: «зірки» (висока частка ринку, високі темпи його зростання), «грошові корови» (висока час-тка ринку, низький ринковий ріст), «знаки запитання» (низька частка ринку, високий ринковий ріст) та «собаки» (низька частка ринку та низькі темпи ринкового росту). У разі досягнення такого домінування темпи зростання почи-нають уповільнюватися, і інвестиції спрямовуються лише на під-тримання частки ринку. «Грошові корови» стають генераторами для інших ділянок росту. Напрями діяльності, на яких не вдалося досягти якої-небудь значущої частки ринку протягом їх фази зро-стання («собаки») стають кандидатами на відторгнення і повинні оцінюватися відповідним чином. Будь-які генеровані кошти ма-ють вкладатися у сектори з високим рівнем росту. Наведений вище метод є одним з багатьох, якими можуть ско-ристатися фірми у визначенні впливу стратегії на розподіл ресур-сів. Розробивши інвестиційну стратегію фірми, можна потім оці-нювати окремі проекти на предмет того, чи збігаються вони з довгостроковим стратегічним планом фірми. З цього стає зрозу-мілим, що оцінка проектів у разі нестачі капіталу або ранжування проектів відбувається не тільки відповідно до їх норми дохіднос-ті. Багато компаній відкидають проекти з високою нормою до-хідності, оскільки вони перебувають поза сферою стратегічних інтересів фірми. Бюджет капіталу має бути тісно пов’язаним з корпоративною стратегією, і, таким чином, кожний проект робить свій внесок у реалізацію певних елементів цієї стратегії. Пропозиції по відсіву. Неможливо і небажано здійснювати повномасштабну оцінку інвестиційних можливостей, поки вони чітко не визначені. Про-цес відсіву є важливим інструментом вибору тих проектів, які за тими або іншими параметрами не варті подальших інвестиційних досліджень. На фазі відсіву звертають увагу на таке: 1. Чи збігається інвестиційна можливість з інвестиційною стратегією? Чи потрапляє вона у сектор діяльності, призначеної для зростання, підтримки, відторгнення? 2. Чи достатньо ресурсів для реалізації проекту (досвід, кош-ти, інше)? 3. Чи здійснювана ця ідея технічно? 4. Чи є якісь свідчення на користь того, що цей проект може забезпечити очікувану дохідність? 5. Чи прийнятний рівень ризику проекту? З огляду на те, що якість інформації, яка використовується у разі відсіву, є в цілому низькою, немає сенсу використовувати на цьому етапі складний фінансовий аналіз. І, відповідно, простий метод розрахунку окупності часто застосовується на цій стадії тому, що він дає змогу виконати приблизну оцінку прибутковості і рівня ризику проекту. Конкретизація. Інвестиційна пропозиція є невизначеною і безформною до тих пір, поки її чітко не визначено. На стадії конкретизації у процесі інвестиційного аналізу детальна специфікація інвестиційної про-позиції виконується з використанням підбірки інформаційних матеріалів, що описують її технічні та економічні характеристи-ки. Для кожної пропозиції розробляється певна кількість альтер-нативних варіантів, які повинні бути деталізовані та оцінені з ме-тою створення проекту, який має найпривабливіші фінансові показники. Навіть на цій ранній стадії виникає потреба в розпо-ділі відповідальності. Вже сама по собі діяльність по збиранню інформації потребує спілкування з керівництвом, яке може або підтримати проект, або ж докласти певних зусиль для недопу-щення його реалізації. Було визначено, що обов’язки і відповіда-льність стосовно реалізації проекту розподіляються і перерозпо-діляються до тих пір, поки не виникне ситуація, яка призведе до неминучої реалізації проекту. Обсяг інформації, що збирається для оцінки інвестиційної пропозиції, значною мірою визначаєть-ся інформацією, потрібною для отримання бажаного рішення, ле-гкістю її опрацювання, а також тим, до якої міри особа, що вису-нула цей проект, нестиме відповідальність за подальшу діяльність, яка ґрунтуватиметься саме на цій інформації. Класифікація інвестицій. Необхідна інформація і метод аналізу змінюються залежно від природи проекту. Існує така усталена класифікація інвестиційних пропозицій: 1) заміщення; 2) скорочення витрат; 3) розширення або покращення; 4) нові продукти; 5) стратегія; 6) статутна діяльність і благодійність. Пропозиції по заміщенню зумовлені перш за все потребою замі-нити активи, які вже майже виробилися або потребують надзвичайно високих витрат на підтримання їх у робочому стані. Від заміщення очікується мале покращення або його не очікується зовсім. Але ці витрати є необхідними для підтримання відповідного рі-вня виробничих потужностей або якості послуг. Аналіз фахівців-інженерів відіграє найбільшу роль при експертизі цих пропозицій. Скорочення витрат. Пропозиція по скороченню витрат має на меті їх економію шляхом використання додаткового обладнання або модифікації вже існуючого. Начальники виробничих підроз-ділів і спеціалісти повинні регулярно переглядати виробничі опе-рації з метою виявлення інвестиційних можливостей, які можуть призвести до скорочення витрат. Пропозиції по розширенню і покращенню мають відношення до вже існуючих продуктів і спрямовані на збільшення обсягів виробництва, поліпшення сервісних і дистриб’ютерських можли-востей; підвищення якості продукту або для підтримки чи зміц-нення конкурентної позиції фірми. Пропозиції щодо нових продуктів мають відношення до всіх капітальних витрат, що стосуються нових продуктів. Стратегічні пропозиції генеруються на вищому управлінсь-кому рівні і включають витрати у нових сферах або у тих, де ви-годи будуть отримані поза інвестиційним проектом як таким. Проект може пропонувати негативну чисту теперішню вартість, але у ширшому смислі створювати багатство. Продемонструємо це на таких трьох прикладах: 1. Диверсифікація проектів може спричинити ефект переходу компанії до менш ризикової категорії (тут мається на увазі важ-ливість специфічного ризику, як у випадку з компанією, що кон-тролюється однією сім’єю). 2. Патент може бути придбаний не для застосування на фірмі, а для того, щоб запобігти його використанню конкурентами. 3. У разі, коли важко отримати таку інформацію, як, напри-клад, відомості про іноземні ринки, має сенс побудувати невели-ке, хоча й збиткове підприємство, що дасть фірмі змогу отримати реальну інформацію і бути готовою почати реалізовувати голо-вний інвестиційний проект у найслушніший момент. Статутна діяльність і благодійність зазвичай не дають фі-нансових надходжень, хоча й можуть принести фірмі користь іншим чином. Але головним при цьому є мінімізація витрат для досягнення певних цілей. Кожна пропозиція повинна бути ранжована у кожній категорії за такими ознаками, як вплив на прибуток, ступінь її терміновос-ті, а також, чи може вона бути відкладена або перенесена. Критичні пропозиції — це капітальні проекти, які повинні бу-ти реалізовані у поточному році для того, щоб запобігти якихось надзвичайних ситуацій або відвернути значні грошові втрати. Бажані пропозиції — високоприбуткові проекти або проекти, які є надзвичайно важливими для фірми. Необхідні пропозиції — схожі на критичні пропозиції, за ви-нятком того, що за часом проекти триваліші. Це означає, що вони можуть бути відкладені на один або кілька років до тих пір, поки не знайдуться необхідні кошти.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стратегічні міркування» з дисципліни «Інвестиції»
