КАРЛЕЙЛЬ Томас (1795—1881) — англ. історик, філософ і соціолог 19 ст. Його творчість мала вплив на формування істор. і політ. поглядів як у Великій Британії, так і за її межами. Політ. вподобання К. не раз змінювалися. В 1830— 40-х рр. він був близький до «Молодої Англії» та симпатизував чартистам, після «весни народів» (див. Революції 1848—1849 в Європі) вихваляв прусського короля Фрідріха II Великого, згодом з’єднався з консерваторами, виправдовував рабство в США в 1-й пол. 19 ст. та оспівував брит. колоніалізм. Проте це мало позначилося на його твор-
Будинок філософського факультету Карлового університету. Прага. Фото початку 21 ст.
114 КАРЛОВИЦЬКИЙ
жителі ін. земель Центр. Європи, в т. ч. й русини-українці. На той час це був єдиний ун-т у слов’ян. країні. Так, уже наприкінці 14 ст. у списках студентів К.у. є записи про вихідців з укр. земель, зокрема з Волині та Галичини. За роки свого існування К.у., як і всі ін. ун-ти, пережив періоди розквіту та занепадів, але завжди залишався однією з провідних в Європі освіт. і наук. інституцій, вірною ідеям його засновників — служити чеській нації та прогресу. На поч. 15 ст., коли ректором ун-ту був Ян Гус, заклад приєднався до гуситського реформаторського руху; на поч. 17 ст. та під час Тридцятилітньої війни 1618—48 — до протигабсбурзької опозиції. 1654 за наказом імп. Фердинанда III Габсбурга ун-т було об’єднано з єзуїтським ун-том Клементинум. Новий заклад було названо Карлово-Фердинандовий ун-т, і ця назва проіснувала до 1918. Під час революції 1848—49 (див. Революції 1848— 1849 в Європі) він перетворився на модерну вищу школу й держ. установу, що готувала професійні кадри інтелектуалів. У період апогею нац. політ. руху 1882 Карлово-Фердинандовий ун-т було поділено на 2 частини, одна з яких (німецькомовна) — була названа Німецьким ун-том, а ін. (чеська) — по-старому — Карловим ун-том. На межі 19 і 20 ст. обидва ун-ти досягли значних наук. успіхів: у нім., напр., працював проф. А.Ейнштейн, в чеському — проф. Т.Масарик, який 1918 став першим президентом Чехословаччини. Від 1883 тривалий час на мед. ф-ті Карлового ун-ту викладав всесвітньо відомий укр. біохімік, гігієніст і епідеміолог проф. І.Я.Горбачевський, який 1902—03 навіть був обраний ректором цього ун-ту. 1902 деякий час в К.у. продовжувала навчання укр. студентська молодь (бл. 30 осіб), яка на знак протесту проти заборони австрійс. властями заснувати укр. ун-т у Львові покинула Галичину. Після утворення 1918 Чехословаччини вже сотні студентів з Галичини, Закарпатської України та ін. укр. земель навчалися в К.у., утворивши 1919 в Празі Укр. академічну громаду в ЧСР. Восени 1921 в приміщеннях К.у. — Каролінумі, Клементінумі та природописно-
му ін-ті — розпочалися заняття для слухачів першого вищого навч. закладу і другої наук. установи укр. еміграції міжвоєн. періоду — Українського вільного університету, який за згодою чехословацької влади було переведено з Відня до Праги. Завдяки підтримці академічного сенату К.у. УВУ розгорнув плідну культ.-освіт. й наук. діяльність і проіснував у Празі до трав. 1945 та відіграв виняткову роль у розвитку укр. к-ри, науки й сусп. думки, підготувавши плеяду відомих учених і справжніх патріотів України. Водночас чимало професорів УВУ, зокрема С.Дністрянський, Д.Дорошенко, О.Колесса, І.Панькевич, О.Бурггардт, Я.Рудницький, у міжвоєн. роки викладали в К.у. 1939, після окупації Чехословаччини гітлерівськими військами, діяльність К.у. була зупинена, а Німецький ун-т увійшов до союзу ун-тів рейху. 1945 Німецький ун-т був закритий, а К.у. відновив свою роботу. В лют. 1948 встановлення в Чехословаччині комуніст. режиму тривалий період перешкоджало вільному розвиткові ун-ту. Після придушення «Празької весни» 1968 репресіям було піддано чимало викладачів і студентів К.у. Саме масова студентська демонстрація в Празі 17 листоп. 1989 проти тоталітарної системи (див. Тоталітаризм) поклала початок демонтажу комуніст. режиму в Чехословаччині. Прийнятий у країні 1990 закон про вищі навч. заклади відновив університетську автономію і свободу навчання й наук. досліджень. Сьогодні К.у. складається із 17 ф-тів (3 з них діють за межами Праги), на яких навчається понад 42 тис. студентів. У ньому працюють тисячі викладачів, які здійснюють навчання й наук.дослідницьку роботу з різноманітних дисциплін — від соціально-гуманітарних до природничих та медицини. В співробітництві з АН Чеської Республіки засновані нові спеціалізовані дослідницькі центри: теор. досліджень, середньовічних досліджень, біблійних досліджень тощо. К.у. є чл. багатьох міжнар. наук. оргцій та університетських програм: Європ. асоціації міжнар. освіти, Об-ня ун-тів столиць Європи,
Дунайської ректорської конф., Міжнар. асоціації ун-тів та ін. Ун-т реалізує програми обміну й співпраці з вищими навч. закладами більшості країн світу, в т. ч. України. Літ.: Віднянський С.В. Культурноосвітня діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (1921—1945 рр.). К., 1994; Чехия и Словакия в XX веке: Очерки истории, кн. 1—2. М., 2005; Інтернет-сайт:Universita Karlova v Praze (http://www.cuni.cz). С.В. Віднянський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАРЛЕЙЛЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
