Останніми роками спостерігається стійка тенденція до збільшен-ня кількості ліквідованих банків. Так, 1995 року був ліквідований лише 1 банк; 1996-го — 11 банків; 1997-го — 10; 1998-го — 16, а на початок 2000 р. — на стадії ліквідації перебувало понад 30 банків. Рішення про ліквідацію комерційного банку може бути при-йняте в таких випадках: • власниками (зборами засновників, акціонерів); • арбітражним судом — у разі оголошення банку банкрутом; • Національним банком України — у разі допущення ним серйозних порушень. Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що особливості прова-дження у справах про банкрутство банків регулюються Законом «Про банки і банківську діяльність». Розглянемо, у чому поляга-ють ці особливості. За наявності відповідних підстав НБУ приймає Постанову про примусову ліквідацію комерційного банку. Цією самою постановою відкликається ліцензія на право здійснення всіх банківських опера-цій, призначається ліквідатор (ліквідаційна комісія), а також припи-няються повноваження Правління, Ради банку і загальних зборів комерційного банку. У разі прийняття такого рішення керівник регі-онального управління НБУ, в якому відкритий кореспондентський рахунок банку, не пізніше наступного дня після прийняття відповід-ного рішення припиняє всі активні операції за кореспондентськими рахунками. Якщо банк має відкриті кореспондентські рахунки у за-кордонних банках, ліквідатор (ліквідаційна комісія) на підставі від-повідної інформації регіонального управління доводить до цих бан-ків рішення про ліквідацію комерційного банку та забезпечує повернення коштів з кореспондентських рахунків на накопичуваль-ний рахунок ліквідатора (ліквідаційної комісії). Ліквідація комерційного банку здійснюється ліквідаційною комі-сією, яка створюється відповідним регіональним Управлінням Наці-онального банку не пізніш як через 5 робочих днів після дня отри-мання постанови про ліквідацію комерційного банку. Ліквідаторами банку можуть бути ті самі особи, які визначені законодавством про банкрутство (див. розд. 9). Зазначимо, що ліквідація комерційного банку може також здійснюватися ліквідаційною комісією, яка ство-рюється під керівництвом та за участю працівників НБУ. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) приступає до виконання обов’язків одразу після прийняття постанови про ліквідацію ко-мерційного банку. До прийняття постанови між НБУ та ліквіда-тором укладається договір, в якому визначаються права та обов’язки сторін щодо забезпечення процедури ліквідації комерцій-ного банку. Договір вступає в дію з моменту призначення ліквідатора відповідною постановою. Робота ліквідатора (ліквідаційної комісії) оплачується за ра-хунок коштів банку, що ліквідується, або інших джерел. Кошто-рис витрат ліквідатора (ліквідаційної комісії) затверджує орган, який його призначив. З дня свого призначення ліквідатор (ліквідаційна комісія) має повне та виняткове право управляти та контролювати банк, вживати будь-яких заходів для ефективної ліквідації бан-ку та одержання максимальної виручки від продажу активів банку. Основні функції та завдання ліквідаційної комісії у разі ліквідації комерційного банку ті самі, про які йшлося в огляді повноважень ліквідаційної комісії при ліквідації звичайних під-приємств. Зауважимо, що ліквідатору забороняється вчиняти дії, які б свідчили про продовження діяльності банку. Для забезпечення виконання ліквідатором (ліквідаційною комісією) своїх повнова-жень у регіональному управлінні НБУ замість закритого корес-пондентського рахунку банку відкривається накопичувальний ра-хунок, на який зараховуються кошти банку і надходження на його адресу та з якого проводяться розрахунки з кредиторами. Нако-пичувальний рахунок відкривається за рішенням про ліквідацію банку за наявності нотаріально засвідченої картки зі зразками підписів уповноважених осіб, залучених до ліквідації, з відбит-ком печатки банку, що ліквідується. Ліквідатор зобов’язаний протягом трьох днів після свого при-значення опублікувати у двох газетах, що поширюються на усій території України, та двох місцевих газетах інформацію про по-чаток ліквідації банку. Оголошення має опубліковуватися у за-значених органах преси раз на тиждень протягом місяця. Ліквідатор також надсилає письмові повідомлення вкладни-кам банку — фізичним особам, вказуючи розмір вкладу згідно з бухгалтерським обліком банку. Вимоги кредиторів мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації в офі-ційному друкованому органі зазначеного оголошення. Після за-кінчення вказаного строку заяви кредиторів та вкладників банку не приймаються. Після закінчення строку, наданого кредиторам для заявлення своїх вимог ліквідатор (ліквідаційна комісія), у разі наявності пропозицій купити банк в цілому, може звернутися до відповід-ного департаменту системи банківського нагляду НБУ з обґрун-тованими пропозиціями щодо проведення санації банку в ході здійнення ліквідаційних процедур. Така санація, як правило, може набирати форми реорганізації банку (злиття, приєднання, поглинання). Ці заходи можуть здійснюватися за умови одер-жання згоди кредиторів, яка оформлюється відповідним прото-колом. У разі прийняття рішення про санацію банку реорганізацією між ліквідаційною комісією і юридичною особою, яка має намір викупити банк у цілому або приєднати його, укладається угода про переведення боргу (угода про умови проведення реорганіза-ції) та здійснюється реструктуризація статутного капіталу. У разі продажу або реорганізації банку в ході ліквідаційних процедур уся сукупність майнових прав і зобов’язань перехо-дить до санатора (банку-правонаступника), за передавальним балансом, що складається на підставі проміжного ліквідаційно-го балансу. У разі ліквідації банку шляхом продажу частини або усіх його активів ліквідатор протягом трьох місяців від дня свого призна-чення здійснює інвентаризацію активів банку. Протягом цього періоду ліквідатор має право розірвати договори про надання ба-нку послуг, а також припинити зобов’язання банку щодо оренди (найму) рухомого і нерухомого майна, попередньо повідомивши про це іншу сторону за 30 днів. Ліквідатор (ліквідаційна комісія) у строк до трьох місяців від дня, зазначеного у повідомленні про ліквідацію банку, здійснює такі заходи щодо задоволення вимог кредиторів: • складає реєстр акцептованих ним вимог для затвердження НБУ; • відхиляє вимоги у разі сумніву в їх реальності; • визначає суму заборгованості кожному кредитору та черго-вість погашення вимог; • сповіщає кредиторів про акцептування вимог. Після закінчення періоду, протягом якого можна подавати ви-моги та проводити роботу щодо їх визнання або відхилення, лік-відатор (ліквідаційна комісія) складає проміжний ліквідаційний баланс, враховуючи результати проведеної інвентаризації активів та майна банку. Проміжний ліквідаційний баланс має містити дані про майно банку, що залишилося, список вимог кредиторів та результати їх розгляду. Для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія проводить роботу щодо продажу майна комерційного банку. Рі-шення про продаж майна приймається ліквідаційною комісією і про це повідомляють засоби масової інформації. Оголошення про аукціон має бути опубліковане принаймні у двох загальнодержа-вних та двох місцевих газетах. Якщо відсутні покупці і неможливо реалізувати повністю або частково майно банку, ліквідатор вирішує з кредиторами питання про передачу їм майна в рахунок задоволення прете-нзійних вимог. Вимоги кредиторів до банку, що ліквідується, задовольняють-ся за рахунок коштів банку у такій послідовності: 1) витрати і винагородження ліквідатора (ліквідаційної комі-сії) згідно із затвердженим кошторисом та договором з НБУ; 2) витрати Національного банку України, здійснені з метою забезпечення проведення ліквідації; 3) вимоги кредиторів, забезпечені заставою (сума, що випла-чується, не перевищує вартість застави); 4) зобов’язання перед працівниками банку з оплати праці, не-виконані та накопичені до дня призначення ліквідаційної комісії; 5) вимоги щодо державних і місцевих податків та неподатко-вих платежів до бюджету і вимоги органів державного страху-вання та соціального забезпечення; 6) вимоги інших кредиторів; 7) решта вимог. Активи, що залишились після погашення усіх вимог до банку, розподіляються між акціонерами (учасниками) відповідно до кі-лькості належних їм корпоративних прав. Вимоги кредиторів не задовольняються, якщо: • майна банку не вистачає для задоволення вимог; • вимоги не надійшли протягом встановленого часу; • вимоги не визнані ліквідатором (ліквідаційною комісією), не оскаржені кредитором в установленому порядку. Після закінчення роботи ліквідатор (ліквідаційна комісія) складає ліквідаційний баланс, який не пізніше 10 днів від дня за-кінчення строку роботи ліквідатора (ліквідаційної комісії) пода-ється разом з матеріалами про його роботу регіональному управ-лінню НБУ для розгляду та затвердження. Якщо за результатами ліквідації банку є залишки за активами та пасивами балансу, то разом з ліквідаційним балансом надаються розшифрування всіх рахунків. Затвердження ліквідаційного балансу та закриття нако-пичувального рахунку здійснює уповноважена Правлінням НБУ Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків при регіональному управлінні Національного банку. Ця сама Комісія приймає рішення про виключення комерційного банку з Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та ін-ших фінансово-кредитних установ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛІКВІДАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
