КАЛАМАР, каламар козацький. Слово «каламар» запозичене через посередництво польс. мови з латинської (calamarius), в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, у свою чергу, походить від. грец. слова кЬлбмпт — тростина (у давнину палички з тростини використовували для письма). Вживають в укр. мові для означення чорнильниці, а також пляшечки, в глузливому значенні — дрібного канцеляриста, службовця. У козац. канцеляріях чорнильниці мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися з металу (бронза, срібло) або кераміки. Були стаціонарними і похідними. Серед перших — комбінації з кількох з’єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв’язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спец. відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, К. мав кришечку або затичку. Козац. К. вважався одним із клейнодів козацьких, символом влади військ. писаря (див. також Генеральний писар, Кошовий писар).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КАЛАМАР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
