Золоте правило балансу можна розглядати як більш конкрети-зовану форму правила конгруентності строків. З метою досяг-нення паралельності строків мобілізації і використання фінансо-вих ресурсів воно вимагає дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Для цього при складанні бюджетів рекомендується керуватися такими двома умовами: а) потребу в капіталі для фінансування необоротних активів слід покривати за рахунок власного капіталу і довгострокових позичок: ; б) довгострокові капіталовкладення повинні фінансуватися за рахунок коштів, мобілізованих на довгостроковий період, тобто довгострокові пасиви повинні використовуватися не тільки для фінансування необоротних активів, а й для довгострокових обо-ротних активів (наприклад, оборотні засоби, авансовані в страте-гічні запаси сировини, неліквідні товари тощо): . Зрозуміло, що під час зовнішнього аналізу (наприклад, оцінки кредитоспроможності позичальника банком) перевірку рівня до-тримання останньої умови здійснити практично неможливо, оскільки інформацією про довгострокові оборотні активи воло-діють лише фінансові та бухгалтерські служби підприємства. Критики золотого правила балансу звертають увагу на таку саму суперечність, як і в золотому правилі фінансування. Вико-ристання золотого правила балансу дає можливість уникнути проблем з ліквідністю, якщо амортизація активів у результаті го-сподарської діяльності збігається за обсягами і термінами з по-гашенням залученого капіталу і якщо грошових надходжень до-статньо для забезпечення розрахунків у ході поточної операційної діяльності. У разі потреби в довгостроковому капіталі повинна також існувати можливість пролонгації строків пога-шення існуючих кредитів і залучення нового капіталу. 12.6.3. Правило вертикальної структури капіталу Під час розробки фінансових планів для фінансових служб підприємств важливе значення мають два параметри, які харак-теризують капітал: вартість і структура. Структура капіталу підприємства — це співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів. Вартість капіталу — це плата за корис-тування залученими фінансовими ресурсами, в т. ч. сплата про-центів, дивідендів, комісійних, негативних курсових різниць та інші затрати. Вважається, що чим гірша структура, тим вища середньозважена вартість капіталу. Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу. Прив’язка до активів, тобто напрямів використання фінансових ресурсів під-приємства, в даному разі не здійснюється. Правило вертикальної структури вимагає дотримання певного співвідношення між вла-сним і позичковим капіталом підприємства. Результати аналізу структури використовуються під час прийняття рішень щодо фі-нансування підприємства, зокрема при оцінці інвестиційної при-вабливості, кредитоспроможності та санаційної спроможності. Показники, що характеризують структуру капіталу підприємства, наведені в табл. 6.5 (розд. 6). На практиці здебільшого розраховують коефіцієнт заборгова-ності та коефіцієнт незалежності. Перший характеризує залеж-ність підприємства від позичкового капіталу і визначається як відношення позичкового капіталу (ПК) до джерел власних коштів (ВК). Прийнято вважати, що зростання рівня заборгованості сві-дчить про зростання фінансового ризику, тобто можливості втра-ти платоспроможності. І навпаки, при заданих напрямах інвесту-вання ризик кредиторів тим менший, чим менша частина позичкового капіталу в загальній сумі пасивів. Чим більше значення коефіцієнта незалежності (Кавт), тим менш ризиковою є структура капіталу підприємства (менша за-лежність від кредиторів). Якщо питома вага власних засобів у структурі джерел фінансування збільшується, то Кавт => 1; якщо спостерігається тенденція до фінансування за рахунок позичок, то Кавт => 0. Щодо структури капіталу існують різні погляди. Окремі еко-номісти вважають, що співвідношення власного і позичкового капіталу підприємства має становити 1 : 1. Згідно з даним підхо-дом загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення Кавт = 0,5. Згідно з іншими трактуваннями правила вертикальної структури капіталу для промислових підприємств частка власно-го капіталу повинна становити не менше 60 %, для торгівлі — 50 %. Існують також думки, що співвідношення власного і пози-чкового капіталу має становить 2 : 1. На практиці на структуру капіталу підприємств впливають та-кі основні фактори: • галузь виробництва, до якої належить підприємство; • форма організації бізнесу; • обсяги діяльності підприємства та його місцезнаходження; • прибутковість активів; • процентні ставки за користування позичками; • оподаткування розподіленого і нерозподіленого прибутку; • особливості законодавства про банкрутство; • інші специфічні фактори. При формуванні структури капіталу фінансисти як орієнтир можуть враховувати середньогалузеві значення коефіцієнтів за-боргованості та автономності підприємств відповідної галузі. Для більшої об’єктивності в процесі аналізу структури капіталу слід визначати рівень відхилення фактичних значень показників стру-ктури капіталу конкретного підприємства не лише від середньо-галузевих значень вітчизняних підприємств, а й у світовому роз-різі. Враховуючи перехід українських підприємств на міжнародні стандарти звітності, світові тенденції до гармонізації та глобалі-зації, на нашу думку, саме середньогалузеві значення показників структури капіталу в країнах з розвинутою ринковою економікою повинні служити орієнтиром для українських суб’єктів господа-рювання. В табл. 1 наводяться значення відповідних по-казників у розрізі окремих галузей по вітчизняних підприємствах та підприємствах ФРН і Швейцарії.
Таблиця 1 СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ (1998—2000 рр.) Галузь виробництва Коефіцієнт автономії (власні кошти / валюта балансу) Коефіцієнт заборгованості (позичковий капітал / власний капітал) 1998 р. 1999 р. 2000 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. Промисловість 0,31 0,57 0,54 2,27 0,77 0,86 Хімічна промисловість 0,80 0,79 х 0,25 0,26 х Транспорт та зв’язок 0,51 0,61 0,58 0,97 0,61 0,70 Будівництво 0,70 0,64 0,56 0,44 0,55 0,77 Торгівля та громадське харчу-вання 0,17 0,09 0,09 4,96 9,65 10,4 Постачання та збут 0,25 0,19 0,18 3,04 4,23 4,39 Сільське господарство 0,75 0,75 0,72 0,33 0,34 0,39 Всього по підприємствах 0,48 0,56 0,53 0,78 0,76 0,87 Таблиця 12.3 СТРУКТУРА КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ ФРН ТА ШВЕЙЦАРІЇ Галузь виробництва Коефіцієнт автономії (власні кошти / валюта балансу) Коефіцієнт заборгованості (позичковий капітал / власний капітал) Німеччина Швейцарія* Німеччина Швейцарія Хімічна промисловість 0,38 0,42 1,6 1,38 Машинобудування 0,20 0,29 4,0 2,44 Електротехніка 0,24 0,22 3,0 3,54 Будівництво 0,06 х 16,2 х Харчова промисловість 0,21 0,28 4,2 2,57 Текстильна промисловість 0,21 0,34 3,4 1,94 Одяг, взуття тощо 0,18 0,34 5,8 1,94 Торгівля (велика) 0,15 0,28 6,2 2,57 Торгівля (дрібна) 0,03 0,04 32,3 24 Всього по підприємствах 0,18 0,38 4,6 1,63 * Середні за величиною підприємства.
Як бачимо, розмах варіації значень показників, які характери-зують структуру капіталу підприємств, досить великий: у тих га-лузях виробництва, де обіговість засобів є високою, частка пози-чкового капіталу також висока, і навпаки, там, де обіговість менша, коефіцієнт заборгованості теж менший. На вітчизняних підприємствах можна спостерігати дещо ви-кривлену картину (відповідні показники є надто високими). Це можна пояснити, з одного боку, недоліками діючих до 2000 р. методичних вимог до складання звітності підприємств, згідно з якими цілий ряд позицій капіталу, що за своєю економічною сут-ністю є позичковим, відносились до власного капіталу (напри-клад, резерви майбутніх витрат і платежів, відстрочений подат-ковий борг тощо). З іншого боку, низький рівень коефіцієнта заборгованості є наслідком нерозвиненості кредитних відносин в Україні, високим рівнем кредитного ризику та прагненням підпри-ємств його зменшити завдяки поліпшенню структури капіталу. Високий рівень позичкових ресурсів у структурі джерел фі-нансування німецьких підприємств пояснюється, з одного боку, сприятливою щодо використання банківських позичок податко-вою політикою і традиційно високим рівнем довіри між кредит-ними установами та позичальниками, а з іншого — високим об-сягом забезпечення наступних витрат і платежів, які є внутрішнім джерелом формування позичкового капіталу. Відносно високий рівень власних джерел фінансування швейцарських під-приємств пояснюється меншим рівнем оподаткування нерозподі-леного прибутку порівняно з розподіленим. Якщо аналізувати структуру капіталу підприємств у розрізі окремих форм організації бізнесу, то можна виявити таку зако-номірність: в акціонерних товариствах, особливо тих, акції яких котируються на біржі, частка власного капіталу є майже в 2 рази більшою, ніж у підприємств інших форм організації бізнесу. Це можна пояснити тим, що звітність акціонерних товариств публі-кується в пресі і для інвесторів, які оцінюють ризиковість своїх вкладень, причому рівень заборгованості підприємства відіграє вирішальну роль. Саме тому акціонерні товариства прагнуть під-вищити рівень показника своєї фінансової незалежності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Золоте правило балансу» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
