ЗЕРОВ Микола Костянтинович (14.04.1890—03.11.1937) — літературознавець, перекладач, поет, педагог. Н. в м. Зіньків. Закінчив 1-шу Київ. г-зію (1908) та історико-філол. ф-т Київ. ун-ту (1914), під час навчання в якому написав працю (відзначена спец. медаллю) про літопис Г.Граб’янки. 1914—17 викладав у г-зіях м. Златополь (нині в складі м. Новомиргород), 1917—20 — у 2-й Укр. г-зії ім. Кирило-Мефодіївського братства. Від берез. 1919 до поч. 1920 редагував бібліогр. ж. «Книгар» (підписав числа 19—31). Від жовт. 1920 до поч. 1923 викладав у Баришівській соціально-екон. шк. Від жовт. 1923 по осінь 1934 — проф. Київ. ін-ту нар. освіти (викладав історію укр. літ. 19 ст.), з 1 жовт. 1930 — зав. кафри. Від жовт. 1930 до жовт. 1933 — проф. Київ. ін-ту лінгвістичної освіти, де з осені 1932 призначений зав. каф-ри теорії та історії перекладу. Автор статей про Лесю Українку, А.Свидницького, О.Федьковича, П.Куліша, М.Старицького, Я.Щоголіва та ін. письменників 19 ст. Ці статті друкував гол. чин. у вигляді передмов до видань «Книгоспілки», ч. з них увійшла до зб. «Від Куліша до Винниченка» (1929). Видав начерки курсу «Нове українське письменство» (вип. 1, 1924) та записи лекцій «Українське письменство XIX в.» (1928). Нариси про сучасних йому письменників П.Тичину, М.Рильського, В.Еллана (див. В.Блакитний), В.Сосюру ввійшли до кн. «До джерел» (1926). Вважався ідейним лідером літ. групи неокласиків (М.Рильський, П.Филипович, М.Драй-Хмара, Ю.Клен (О.Бургардт). Робив переклади укр. мо-
вою з давньорим., західноєвроп. та рос. літератур. У поетичних творах, що за його життя майже не з’являлися друком, тяжів до канонічних форм (сонети, александрини). 27 квіт. 1935 ув’язнений під Москвою. Перебував на Соловках. Страчений в урочищі Сандормох поблизу м. Медвежогорськ (нині місто Республіки Карелія, РФ). Літ.: Білокінь С. Микола Зеров. В кн.: Письменники Радянської України, вип. 14. К., 1989; Брюховецький В. М.Зеров. К., 1990. С.І. Білокінь.
регіонах Наддніпрянської України та європ. ч. Росії. На сторінках видання побачили світ розвідки відомих учених та публіцистів, зокрема І.Лучицького (про укр. сільс. громаду. 1883, № 6) та І.Скитського (про взаємини місц. общин з духовенством у 18 ст. 1883, № 15/16). О.В. Ясь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗЕРОВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
