Заснований 1945 як Нар. музей Закарп. України, від 1946 — З.к.м. Основу його зібр. склали колекції Ужгородського земського музею (заснований 1929) та ін. музейних осередків краю. Від 1947 розміщується в Ужгородському замку — пам’ятці арх-ри 13—18 ст. 1950 до його складу ввійшов мукачівський Музей імені Т. Легоцького. У фондах закладу зберігається бл. 120 тис. пам’яток. Серед них — цінні археол. зб., зокрема одна з найбільших в Україні колекцій бронз. виробів переважно 13—12 ст. до н. е. (бл. 3 тис. оди-
нинних і гірських р-нів житлові споруди (садиби, хати), культові споруди (церква, придорожна каплиця), а також будівлі громад. й вироб. призначення: школа, корчма, кузня, водяний млин, сукновальня та ін. Пам’ятки нар. арх-ри експонуються в комплексі з предметами заг. вжитку, що дають уявлення про розвиток нар. мист-ва й домашніх ремесел — ткацтва, гончарства, вишивки, лозоплетіння, ковальства, обробляння дерева і худож. виробів з нього тощо, а також про формування місц. традицій та обрядів. Закарпатський краєзнавчий музей. Фото кінця 20 ст.
ниць), пам’ятки нумізматики (бл. 12 тис.), холодна й вогнепальна зброя 14 — поч. 20 ст., рідкісні рукописи 14—17 ст. («Мукачівський псалтир» 14 ст., «Королівське Євангеліє» 1401 та ін.), слов’ян. стародруки 16— 17 ст., унікальні колекції нар. муз. інструментів, одягу й вишивок Закарпатської України, істор. документи тощо. До структури музею на правах від. входять: меморіальні будинки-музеї нар. художників України Ф.Манайла та А.Коцки. Від 1991 при З.к.м. функціонує Центр вивчення нар. муз. к-ри Карпат. Літ.: Закарпатський краєзнавчий музей: Путівник. Ужгород, 1972; Скуратівський В.Т. Ювілей Закарпатського музею. «Народна творчість та етнографія», 1985, № 5; Федака П. Вступне слово. В кн.: Науковий збірник Закарпатського краєзнавчого музею. Ужгород, 1995; Качій Ю. З історії музейної справи на Закарпатті. Там само. Е.М. Піскова.
крема про: визначення правового статусу міст; регулювання цінової, податкової й митної політики; здійснення операцій купівліпродажу; правила наділення, дарування й користування землею та лісом для різних верств нас. (світської і духовної знаті, церк.монастирських закладів, селян та ін.); повинності королівськодерж., феод., церк.-монастирські; привілеї світської і духовної знаті, держ. службовців, купців, промисловців тощо. З.г. здебільшого написано лат. мовою. Найдавнішими з відомих З.г., що написані укр. мовою, є грамоти Винця та Балиці (Балки; 1401) й Драги (1404). З.г. є важливим джерелом вивчення соціально-екон., політ. і правових відносин у Закарп. Україні доби середньовіччя. Літ.: Наукові записки Ужгородського держуніверситету, т. 13. Ужгород, 1955; Українські грамоти XV ст. К., 1965. Ю.М. Бисага.
205 ЗАКЕРЗОННЯ
Закарпатський музей народної архітектури і побуту. Хата з с. Гусні Великоберезнянського району Закарпатської області. Перша половина 19 ст. Фото кінця 20 ст. Літ.: Гудченко З.С. Музеї народної архітектури України. К., 1981; Байрак Я.М., Федака П.М. Закарпатський музей народної архітектури і побуту. Путівник. Ужгород, 1986; Україна: Скарби музеїв і заповідників. К., 1997. Е.М. Піскова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАКАРПАТСЬКИЙ КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
