ЖАНДАРМЕРІЯ в Російській імперії. Ж. (франц. gendarmerie, від gens d’armes, буквально — люди зброї) як особливий вид держ. поліції, організованої на військ. засадах, уперше була створена у Франції 1791 в ході Французької революції кінця 18 століття для спец. нагляду за внутр. порядком у країні. З часом Ж. почали створювати і в ін. країнах. Як правило, Ж. поділяється на державну і військ., підпорядковується у військ. відношенні військ. міністру, а в поліцейських функціях — міністрові внутр. справ. У наш час Ж. існує у Франції, Австрії та деяких ін. д-вах. У Російській імперії слово «жандармерія» було вперше вжито 1792 для назви кінного загону вел. кн. Павла (див. Павло I). 1815 Борисоглібський драгунський полк було перейм. в жандармський і розосереджено невеликими групами по армійських частинах для виконання обов’язків військ. поліції. 1817 у складі Окремого корпусу внутр. варти, що виконував з 1810 поліцейські функції, було утворено дивізіони кінної міськ. поліції — Ж. внутр. варти. На 1826 налічувалося 59 частин жандармів. Після придушення повстання декабристів взимку 1825/26 (див. Декабристів рух) Ж. в Рос. імперії було надано статус політ. поліції. За Поло-
женням про Корпус жандармів 1827, тер. Росії поділялася на 5 підвідомчих йому округів (з 1836 — на 8). Одночасно з утворенням Корпусу жандармів (від 1874 — Окремий корпус жандармів) почалося формування системи місц. органів політ. поліції, яка мала забезпечити контроль і нагляд за «благонадійністю» нас. Рос. імперії. Шефом жандармів за посадою був управляючий Третім відділенням. Ж. виконувала функції виконавчого органу Третього від-ня. Корпус жандармів складався із штабу та округів на чолі з генералами. Округи поділялися на відділи (по 1—3 губернії в кожному), очолювані штаб-офіцерами. 1867 було прийняте нове Положення про Корпус жандармів (воно залишалося незмінним до 1917). На місцях (крім Кавказу, Царства Польського й Сибіру) були утворені губернські жандармські управління (з 1870 їм встановлювався додатковий штат для служби в повітах) і жандармські управління залізниць. Затверджене 19 трав. 1871 Положення «Про порядок дій чинів Корпусу жандармів щодо розслідування злочинів» давало Ж. право здійснювати огляди, обшуки, вилучення, зобов’язувало інші поліцейські органи надавати їй всебічне сприяння. Офіцерами корпусу жандармів (з 1830) приймалися лише особи, які за освітою були належні до 1-го розряду або які закінчили юнкерське уч-ще за 1-м розрядом й прослужили не менш як 5 років. Кандидати проходили іспити при штабі корпусу. Істотної реорганізації центр. апарат Ж. зазнав 1880—83. Міністр внутр. справ став одночасно й шефом жандармів. Замість скасованого Третього від-ня був утворений департамент поліції, що здійснював кер-во як заг., так і політ. поліцією імперії. Командиром Окремого корпусу жандармів призначався товариш (заст.) міністра внутр. справ, який був і куратором департаменту поліції. Формально Ж. підпорядковувалася військовому мін-ву й утримувалася за його кошт як армійська поліція, будучи, однак, окремим органом політ. поліції.
Положення про заходи щодо охорони держ. порядку й громад. спокою 1881 активізувало діяльність Ж. у сфері політ. розшуку. Окрім заг. нагляду за політ. настроями нас., Ж. виконувала завдання боротьби з революц., ліберально-демократ. і нац.-визвол. рухами, ліквідовувала канали з розповсюдження антиурядової літ., стежила за партіями політичними. Зростали чисельність і грошове утримання Ж. Якщо 1873 вона налічувала 486 генералів і офіцерів та 5186 унтер-офіцерів і рядових, то 1895 — 693 генерали та офіцери, 8173 вахмістри-фельдфебелі, старші унтерофіцери, унтер-офіцери і рядові. На цей час в імперії існувало 72 губернські (обласні, міськ.) управління Ж., в т. ч. в Україні — 9 губернських управлінь і управління м. Одеса. Після революції 1905—1907 утворено Севастопольське управління, якому були підпорядковані м. Балаклава, Ялтинський і Євпаторійський повіти. Штати управлінь залежали від величини й значення губернських міст. Харків. управління, напр., за штатами поступалося лише Петерб. та Моск. 1913 змінилися вимоги до кандидатів у офіцери: мінімальний строк військ. служби зменшувався до 3 років, було встановлено віковий ценз 24—33 роки. До служби в Ж. не допускалися поляки, євреї, католики й особи, одружені з католичками. Після утворення 1902—03 в окремих губерніях мережі охоронних відділень (в Україні — у Києві, Харкові, Одесі, Катеринославі (нині м. Дніпропетровськ), ненадовго — у Житомирі, Полтаві, Юзівці (нині м. Донецьк), Сімферополі) за Ж. залишилися розшукові функції в тих губерніях, де не було охоронних від-нь, а там, де вони були, — на тер. повітів. У своїй діяльності Ж. керувалася таємними директивами та інструкціями, могла діяти незаконними методами, зокрема вдавалася до провокацій. Існували великі штати секретних агентів, котрі не лише збирали й передавали інформацію про опозиційні урядові легальні та нелегальні орг-ції, а й були активними їх чл. Ж. та її апарат у Росії проіснували до падіння самодержавства в лютому 1917.
Див. також Жандармерія Західноукраїнської Народної Республіки. Літ.: Общий состав управлений и чинов Отдельного корпуса жандармов. СПб., 1895—1916; Мулукаев Р.С. Полиция и тюремные учреждения дореволюционной России. М., 1964; Федоров К.Г., Ярмыш А.Н. История полиции дореволюционной России. Ростов-на-Дону, 1976; Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно... К., 1992. О.М. Головко, О.Н. Ярмиш.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЖАНДАРМЕРІЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
