ДОЛЬНИКИ — категорія залежного сільс. нас. Київської Русі, яке вело самостійне г-во і сплачувало своєму сеньйорові натуральні й грошові податки. Податки становили чітко встановлену частину («долю») з прибутків госп-ва Д. Скористатися правом відходу від свого сюзерена Д. могли, лише повністю повернувши взяту раніше позику (гроші, тяглову худобу, реманент, наділ землі) та здійснивши всі встановлені угодою рентні платежі. Д. поряд з ін. категоріями («ізорників», «половників») були відомі, починаючи із 12 ст., а в 14— 15 ст. зустрічалися переважно в Пн.-Сх. Русі та Новгороді Великому. Літ.: Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII века. М.—Л., 1946; История крестьянства в Европе, т. 2. М., 1986. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДОЛЬНИКИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
