Еталонна модель взаємодії відкритих систем (ЕМВВС, OSI — Open System Interconnect). Рівневі протоколи
За дотримання певних стандартів немає значення, хто виробляє програмне та апаратне забезпечення. У такий спосіб реалізується ідеологія відкритих систем, причому відкритими вважаються дві ре-альні системи, якщо вони базуються на однакових стандартах. Модель взаємодії відкритих систем була розроблена МОС разом із МККТТ. Вона отримала назву еталонної моделі, оскільки викори-стовується для зіставлення з іншими моделями взаємодії відкритих систем. Основні положення еталонної моделі викладено у стандартах: ISO 7498, X.200. Домовленості щодо опису рівнів еталонної моделі в: ISO TR 8509, X.210. Принципи адресації в середовищі ВВС: ISO 7498/AD 3. Принципи передачі без установлення з’єднання: ISO 7498/AD 1. Основними завданнями під час розробки ЕМВВС були: 1) стандартизація обміну даними між системами; 2) усунення технічних перешкод для зв’язку систем; 3) усунення труднощів внутрішнього опису функціонування окремої системи; інше. В еталонній моделі використовуються чотири базові поняття: відкрита система, прикладний об’єкт (процес), з’єднання, фізи-чне середовище (див. Термінологічний словник). Усі функції відкритих систем згруповано так, щоб зміни в одній групі мало впливали на іншу групу, — за рівнями. В еталонній моделі використовуються сім рівнів: фізичний, ка-нальний, мережний, транспортний, сеансовий, подання даних, при-кладний. Функції кожного рівня дають можливість виконувати певні дії на більш високому рівні. Останній рівень дозволяє реалізувати прикла-дні програми користувача. Кожний рівень виконує власне формування пакета, додаючи за-головок і кінцеві блоки до повідомлення, що надійшло з вищого рі-вня. Тобто, до того моменту, коли повідомлення готове до передачі, з’являються сім наборів заголовків і кінцевих блоків. 1. Фізичний рівень (Physical) визначає фізичні, електричні, функ-ціональні властивості фізичного середовища (потужність, частоту сигналу, як кріпиться кабель, які розняття). Функції цього рівня забезпечують активізацію, підтримку й деза-ктивізацію фізичного зв’язку між DTE і DCE. Обробляється факти-чне пересилання бітів. Найвідоміші стандарти фізичного рівня — RS-232-C і V.24/V.28. У всьому світі широко використовуються і деякі інші стандарти, але більшість із них як основу використовують такі позначення контак-тів, як в RS-232-C або V.24. Отже, інтерфейс фізичного рівня репрезентується ланцюгами обміну між DTE і DCE, а також сигналами між DCE. 2. Канальний рівень, рівень ланки передачі даних (Data Link) відповідає за надійність і достовірність передачі даних каналом, ви-значає правила доступу до каналу. Здійснює контроль і корекцію похибок, механізм відновлення даних; забезпечує синхронізацію даних, управління потоком даних (запобігання перевантаженням DTE). Основні канальні протоколи показано на рис. 6. та описано в Те-рмінологічному словнику. Протоколи керування каналом зв’язку об’єднуються в групи за ознакою вирізнення головного чи підлеглого вузла. Протоколи канального рівня чи методи доступу до каналу поді-ляють також на детерміновані та недетерміновані. методах передавальне середовище розподіляється між вузлами за допомогою спеціальних механізмів. Найбільш відомі — метод опитування, метод передачі прав, метод кільцевих слотів. Недете-рміновані методи доступу передбачають конкуренцію за середови-ще передачі. Один із найвідоміших — CSMA/CD — множинний ме-тод доступу з контролем несучої частоти і виявленням колізій (ММDК/ОК). 3. Мережний рівень (Network) — забезпечує маршрутизацію да-них, визначаючи таким чином шлях даних від однієї системи до ін-шої; визначає інтерфейс DTE з мережею пакетної комутації та ін-терфейс двох DTE між собою в мережі пакетної комутації. Алгоритми адресації та маршрутизації будуються таким чином, щоб забезпечити їхню незалежність від технічних і програмних за-собів. З-поміж найвідоміших протоколів мережного рівня можна назва-ти Х.25, Х.75. 4. Транспортний рівень (Transport) — забезпечує інтерфейс між мережею передачі даних і верхніми трьома рівнями; він проектуєть-ся в такий спосіб, щоб відокремити користувача від деяких фізич-них і функціональних особливостей мережі. До даних сеансового рівня додає службову інформацію, що ідентифікує адресата. Отри-мавши інформацію, декодує її, аби визначити, якій прикладній про-грамі призначено дані. Сукупність протоколів транспортного рівня забезпечує розбивку повідомлень на пакети під час пересилки і збирання пакетів у місці отримання. Ці протоколи дуже часто реалізуються у вигляді окре-мих програм розбивки і збирання пакетів.Транспортний рівень від-повідає за вибір протоколу одного з п’яти класів для забезпечення якості обслуговування з параметрами, що їх встановлює користувач на сеансовому рівні. Класи протоколів описано в стандарті Х.224. 5. Сеансовий рівень (Session) забезпечує взаємодію прикладних програм у мережі, інтерфейс користувача з рівнем транспортних по-слуг. Цей рівень надає засоби організації обміну даними, і користу-вач може обрати тип синхронізації та управління, наприклад: • напівдуплексна чи дуплексна передача; • точки синхронізації для проміжного контролю і відновлення даних; • аварійне завершення і рестарти; • нормальна чи прискорена передача даних. Так забезпечується організація і синхронізація діалогів між або-нентами, надається можливість виявляти збої під час передачі та відновлювати інформацію за рахунок рестарту з контрольних точок. 6. Рівень подання даних (Presentation) конвертує дані прикладно-го рівня (будь-якого формату) в стандартний формат для нижніх рі-внів, придатний для передачі. Складається з багатьох синтаксичних таблиць (телетайп, відеотекст, ASCII). Забезпечує незалежність по-дання даних для передачі від конкретних прикладних програм. 7. Прикладний рівень (Application) підтримує прикладний процес користувача, дає можливість передати інформацію по каналу зв’язку з конкретної прикладної програми, містить сервісні елемен-ти для підтримки прикладних процесів. Дотепер детально розроблено лише чотири нижні рівні ЕМВВС. Комп’ютери, що обмінюються інформацією, мають використовувати спільні протоколи. Такий набір протоколів називають стеком протоколів (protocol stack). Модель OSI корисна тим, що будь-який стек протоколів певною мірою опирається на цю модель, хоча жоден із реальних протоколів не відповідає їй повністю.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Еталонна модель взаємодії відкритих систем (ЕМВВС, OSI — Open System Interconnect). Рівневі протоколи» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
