В умовах переходу до ринкових відносин протягом останніх років основна увага зосереджується на економічній ефективності торгівлі. Показники, які характеризують результати економічної діяльності торгівлі — це роздрібний товарообіг, сума реалізова-них торгових націнок (валовий дохід торгівлі), прибуток та його співвідношення з товарообігом, витратами обігу, валовим дохо-дом, основними фондами та оборотними коштами, чисельністю торгових працівників. Ця система показників забезпечує оцінку діяльності торгівлі на всіх рівнях: галузь, регіон, торговельна ор-ганізація, об’єднання, підприємства. Як відомо, економічна ефек-тивність заснована на принципі отримання максимальних обся- гів товарообігу, валового доходу та прибутку при найменших витратах. Статистична інформація свідчить про те, що протягом остан-ніх років торгівля є збитковою галуззю. В цілому по Україні ви-трати обігу перевищують валовий дохід. Так, на одного праців-ника торгівлі припадає в середньому трохи більше 3000 грн річного обсягу роздрібного товарообігу. Якщо від річного обсягу роздрібного товарообігу відняти вартість закупівлі товарів, буде очевидним ступінь збитковості торгівлі. Від реалізації товарів у половини торговельних підприємств немає прибутку, але балансовий прибуток у цілому по галузі дорівнює приблизно 5 % роздрібного товарообігу. Він створюється за рахунок позареалізаційних дохо-дів, які є джерелом утримання управлінського і торговельного персоналу торговельних підприємств. В умовах сьогодення вартість основних фондів та оборотних коштів роздрібної торгівлі у 4 рази перевищує річний обсяг роз-дрібного товарообігу. В таких умовах важко говорити про ефек-тивність їх використання, про розвиток і вдосконалення матеріаль-но-технічної бази торгівлі. Останніми роками скорочення купівельної спроможності на-селення призвело не тільки до спаду роздрібного товарообігу, а й до розвитку різноманітних організаційних форм продажу, за яких населенню пропонуються товари за значно нижчими цінами. Основні причини великих витрат торговельних підприємств — це високі відсотки ставки за банківський кредит, зростання вар-тості комунальних послуг, транспортних витрат, необхідність утримання персоналу торговельних підприємств, який є власни-ком основних фондів. Слід зауважити, що на відміну від економічної соціальну ефективність не завжди можна виміряти кількісно. Соціальну ефективність доцільно визначати з двох позицій: по-перше, ступенем задоволення потреб населення в товарах і послугах; по-друге, якістю торговельного обслуговування. Торгівля, яка зараз існує (із великою торговельною націнкою, дорогою продукцією, неможливістю купити товари у кредит, складністю з обміном неякісної продукції та повернення її, неви-багливістю асортименту та ін.), не має перспектив для розвитку. Необхідність державного регулювання торгівлі виникла як на-слідок появи негативних диспропорцій у торгівлі, її низької ефек-тивності, з одного боку, і скорочення купівельної спроможності населення, з іншого.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЕФЕКТИВНІСТЬ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
