За походженням у лексиці української мови розрізняють слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови, власне українські та запозичені з інших мов. Серед успадкованих виділяють слова індоєвропейського, спільнослов’янського та спільносхіднослов’янського походження. Слова, засвоєні з індоєвропейського лексичного фонду, є найдавнішими. Це назви:
родинних стосунків (мати, син, дочка, брат, сестра); частин тіла й органів людини (серце, череп, брова, язик, лікоть, око, ніс, зуб); рослин (дерево, дуб, береза, жолудь, льон, мак); птахів, тварин (гуска, вовк, теля, тур, видра, оса); явищ природи, небесних світил (вода, земля, вогонь, день, ніч, сонце); побутові найменування (дім, двері, колесо, жорна, віз, м’ясо, сіль, мед); назви дій, процесів, станів (жити, везти, іти, молоти, їсти, сидіти, стояти, пити); якостей і ознак (білий, довгий, темний, жовтий, малий, глухий, кривий) тощо. Слова, успадковані зі спільнослов’янського лексичного фонду, значно поповнили вже названі групи лексики. З деякими фонетичними змінами ці слова вживаються в усіх слов’янських мовах: мачуха, вітчим, побратим, прадід, внук, жінка, чоловік; тіло, хребет, палець, ніготь; цвіт, зілля, пшениця, малина, овочі, верба, сосна; скотина, птиця, кобила, кінь, лисиця; місяць, вітер, дощ, буря, гроза; посуд, сковорода, чашка, ложка, корито; хліб, масло, сало, пиво, кутя, тісто; місто, село, двір, стовп; камінь, долото, вапно, лопата; конопля, полотно, веретено, нитка; дрімати, плакати, розуміти, думати, любити; великий, тонкий, солодкий, круглий, теплий, веселий та ін. У спільнослов’янський період оформилися й назви багатьох абстрактних понять: віра, воля, надія, радість, правда, кривда, слава, ненависть та ін., а також числівників: один, два, десять, сто, двісті тощо.
Спільносхіднослов’янськими за походженням є слова, спільні для української, російської та білоруської мов: дядько, племінник, урожай, гречка, смородина, собака, галка, снігур, відважний, хороший, дешевий, сьогодні, спасибі, сорок, дев’яносто та ін.
До власне українських належать слова, які виникли в українській мові в період її формування та розвитку і виражають її національну специфіку: бублик, галявина, година, щодня, повітря, віхола, мрія, вареники, галушки, паляниця, сніданок, чоботи, свита, хустина, коханий, чарівний, яскравий, бентежити, линути, гартувати, вщерть, навпростець та ін.
У систему української лексики органічно входить і лексика, запозичена з інших мов. Вона становить близько 10 відсотків слів української мови. Іншомовні слова засвоювалися прямо або через мову-посередницю усним і писемним шляхами в різні часи. Найдавнішими є запозичення з грецької (горизонт, планета, комета, лиман, вапно, корабель, океан, левада, кипарис, пізніше – граматика, гармонія, логіка, математика, література, драма, діалект, бібліотека, філософія, філологія), латини (матерія, форма, школа, ректор, аудиторія, клас, студент, диспут, екзамен, дисципліна, комедія, сентенція, медицина, лінія, квадрат, культура, персона), старослов’янської (врата, град, прах, брань, злато, благо, благодать, учитель, супостат, приязнь), тюркських мов (базар, сарай, аркан, халат, халва, кавун, товар, яруга, качан, вежа, батіг).
У сучасній українській мові багато слів німецького (папір, дах, верстат, масштаб, ранг, шнур, цегла, крейда, ландшафт, курорт, бутерброд, лейтмотив, лінза, фарба, поштамт, кучер, клапан, пломба, кокс, ґрунт, штраф, штрек, штрих), французького (гараж, амплуа, асамблея, бюро, вестибюль, контраст, комюніке, пляж, сюжет, режим, журнал, рагу, майонез, жакет, партер, кашне, пенсне), англійського (джем, кекс, крос, клоун, лідер, пікнік, джентльмен, комбайн, екскаватор, футбол, гандбол, аут, нокаут, трест, маркетинг, менеджер, менеджмент, спонсор, комфорт) походження. Є також слова, запозичені з голландської (гавань, лоцман, крейсер, люк, каюта, трап, трос, яхта, краби, макрель), італійської (галера, корсар, кортик, лагуна, лотерея, акорд, дует, сопрано, тенор, піаніно, віолончель, мандоліна, мафія), іспанської (кокос, корида, мантилья, пікадор, сомбреро, танго, фієста), польської (таблиця, тлумачити, ґудзик, повидло, кунтуш, краков’як, мазурка, гайдук) та інших мов.
Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Українські слова та слова запозичені з інших мов» з дисципліни «Лексика та фразеологія»
