ДЖИДЖОРА Іван (09.02.1880— 22.04.1919) — історик, громад. діяч і публіцист. Учень та співпрацівник М.Грушевського. Дійсний чл. Наукового товариства імені Шевченка (1913), секретар археогр., чл. бібліографічної та стат. комісій НТШ, співробітник київ. редакції «Літературно-наукового вістника» (1907—08), чл. Історичного товариства Нестора-літописця. Н. в с. Заставці Підгаєцького пов. (нині село Монастириського р-ну Терноп. обл.). Закінчив Бучацьку г-зію (1902) і Львів. ун-т (1907). Від 1903 — чл. і бібліотекар т-ва «Академічна громада» у Львові. Зі студентських років за дорученням археогр. комісії НТШ працював в архівах Києва, Харкова та Москви. 1916 — торг.-пром. референт при окружній команді австро-угор. військ у Любліні (Польща). До грудня 1918 — військ. комендант ЗУНР у м. Рава-Руська. Досліджував історію Гетьманщини 18 ст. Гол. праця — докторська дис. на тему: «Економічна політика російського правительства супроти України в 1710—1730-х рр.», захищена у Львів. ун-ті (1912). Ін. праці опубл. в «Записках Наукового товариства імені Шевченка»
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЖИДЖОРА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
