ЗАГАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ
Кредит iснував не завжди. Він виник на певному етапi розвитку людського суспiльства. Його винайден-ня вважають одним з найгеніальніших відкриттів люд-ства поряд із винайденням грошей. Причини його ви-никнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи. Коли товарно-грошові відносини стали більш-менш регулярними, взаємовiдносини мiж товаровиробниками іноді набували особливого характеру: продавцеві потрiбно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб його купити (тому що вiн ще не виготовив свiй то-вар або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит — за наявності довіри продавця до покупця товар був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням гроші, окрім функцій міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу пла-тежу, однією з ознак якої є розрив у часі між переданням товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалiзацiю то-варiв. Тому рух вартості у сфері товарного обігу, безпосередньо пов’язаний з еквівалентністю обміну між економічно відособле-ними товаровиробниками, був об’єктивно найбільш загальною основою необхiдностi кредиту. Але пізніше кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного відтворення — вироб-ництва, споживання. В умовах сучасного розвитку товарного виробництва, коли воно набуло загального характеру, стан економiчних зв’язкiв не тільки в межах однієї країни, а й в усьому світі дуже ускладнив-ся. За таких умов його навiть неможливо собi уявити без кредиту. Адже внаслiдок спецiалiзацiї виробникiв на виготовленнi певних товарiв i викликаного нею кооперування суспільне виробництво перетворилось у свого роду величезний замкнутий ланцюг тісно пов’язаних між собою товарно-грошовими відносинами ланок — товаровиробників, продавців, споживачів. I щонайменше пору-шення у будь-якiй iз цих ланок може призвести до того, що вона не розрахується за своїми зобов’язаннями з іншими його ланка-ми. Як наслідок, може бути порушений нормальний обмiн това-рами мiж окремими учасниками товарно-грошових відносин, тобто цей ланцюг може «розірватись». Якраз у цьому полягає абстрактно-теоретична можливість кризи збуту товарів у суспільстві, котра стає реальною, якщо по-дібні порушення набувають масового характеру. Все це досить негативно може вплинути на фінансово-господарську діяльність цілого ряду учасників суспільного відтворення. Тому суспільство повинно мати у своєму розпорядженні такі економічні інструме-нти, з допомогою яких можна було б запобігати перебоям у сфері суспільного виробництва, загалом суспільного відтворення. Щоб уникнути кризових явищ як в окремих товаровиробників, так і в процесі всього суспільного виробництва, і використовується кре-дит. Саме він забезпечує можливість безперебійно здійснювати виробництво товарів та обмін ними. Звідси існування товарного виробництва і пов’язаного з ним товарного обiгу є найбільш зага-льною економічною причиною необхідності кредиту. Історична наука стверджує, що кредит був відомий не менш ніж 3000 ро-ків тому в Ассирії, Вавилоні, Єгипті. Починаючи з ХІІ ст. діяла комплек-сна система торгового кредиту в Європі. З одного боку, купці продавали свої товари в кредит, а з іншого — надавали аванси товаровиробникам під майбутню поставку товарів. Активне застосування кредиту було вла-стиве і середньовічній торгівлі на території сучасної України. Як показало вивчення вченими Львівської міської книги за 1382—1389 рр., у Львові (напевне, й в інших руських містах) були досить роз-винуті кредитні відносини. Гроші позичались під заставу зі сплатою від-сотків. Окрім цього, надання кредиту було пов’язане й з торгівлею, зок-рема з так званим складським правом. При абсолютному складському праві непроданий протягом відведеного часу товар, що належав купцеві з іншого міста (це право не дозволяло купцеві зі своїм непроданим това-ром їхати далі), міг залишатися в кредит місцевому купцеві для продажу. У тому ж таки ХІV ст. був удосконалений переказний вексель і розши-рилось надання комерційного кредиту. Щоправда, середньовічні векселі рідко дисконтувались чи переводились з допомогою індосаменту. Кредит мав бути забезпечений капіталом, про що вказувалось у векселі. Оплачува-тись вексель мав золотими або срібними монетами. Хоч карбування монет на території сучасної України почалося ще в Х ст., через відсутність влас-ного золота і срібла обсяги карбування своїх монет (монетні двори знахо-дились у Києві і Львові) були незначні, тому доводилось користуватись чеськими і татарськими монетами. Срібло на львівський монетний двір за-возилось із Семиграддя, що в Угорщині [Kотляр Н. Ф. Кладоискательство и нумизматика. — К., 1974. — С. 50 — 63]. Перелічені причини, а також потреба розширити виробництво в умовах, коли бракує нагромаджених для цього власних коштів, безперечно, свідчать про те, що кредит необхiдний уже функцiонуючому товаровиробниковi. Однак ще бiльш вiн потрiбний то-му, хто лише бажає органiзувати власне виробництво чи розпоча-ти якусь iншу пiдприємницьку дiяльнiсть, але ще не зміг накопичити для цього власний капітал. Приблизно така ж ситуа-ція виникає й у сфері споживання. Зазвичай у молодих людей по-треби перевищують їх доходи, тому часто у них виникає необ-хідність одержати кредит. Подібна ситуація нерідко виникає й у держави в цілому, що також зумовлює потребу в кредиті. Отже, без кредиту нормальне функцiонування товарного виробництва, товарного обігу та споживання у сучасному суспiльствi взагалi неможливе. Він стає обов’язковим атрибутом господарювання. «Купуй зараз, плати потiм», — такий принцип кредитного госпо-дарства, як називають сьогоднiшню економiку, котра вся прони-зана кредитними вiдносинами. Проте, окрім цих загальних причин необхідності кредиту, є ряд специфічних чинників, які її деталізують. Зокрема, кредит можли-вий лише за певних передумов. Однією з них, і напевне першою, стало майнове розшарування суспільства у період розпаду первіс-нообщинного ладу, коли бідний мусив звертатися за позичкою до багатшого. У сучасних умовах така закономірність не є обов’язковою. Через різні причини тимчасово вільна вартість у грошовій чи натуральній формі може бути в одних юридичних чи фізичних осіб, а потреба в їх запозиченні виникає в інших. Тому необхід-ність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в по-зичку є однією з основних передумов кредитних відносин. Але для виникнення кредитних вiдносин насамперед потрiбно, щоб той, хто надає кредит, довiряв тому, хто хоче його отримати. Адже саме слово «кредит» походить вiд латинського credere — довiряти, або вiдповiдно credo — вiрю. Довiра — фундамент кре-дитних вiдносин, одна з найважливіших передумов їх виникнення. Проте нині ця передумова часто відступає на другий план. Для ви-никнення кредитних відносин і укладення кредитної угоди самої довiри зараз замало, бо майже завжди існує ризик несвоєчасного чи неповного повернення кредиту. А тому кредиторові, як прави-ло, потрiбнi певнi гарантiї його повернення, отримані чи від само-го позичальника (наприклад, у виглядi застави), чи від того, хто має певний капiтал або майно, чи від страхової компанiї тощо. Окрім довіри, обов’язковою передумовою виникнення креди-тних відносин є збіг економічних інтересів кредитора і позичаль-ника. Він досягається через переговори між ними щодо основних параметрів кредитної угоди — розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати тощо. Таким чи-ном, забезпечення інтересів сторін кредитної угоди є результатом досягнутого ними компромісу. За своєю природою кредитна угода, в основі якої лежить тим-часове запозичення чужої власності, обумовлює необхідність ма-теріальної відповідальності її учасників за виконання взятих на се-бе зобов’язань. Тому ці учасники мають бути юридично самостійними особами. Фізичні ж особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин за умови їх дієздатності з правового погляду. Це також є однією з передумов виникнення кредитних відносин. Ті й ті мусять бути кредитоспроможними. Ще однією передумовою цих відносин є отримання позичаль-ником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит. Ними можуть бути виручка від реалізації товарів, отри-мувані заробітна плата, пенсія тощо, надходження податків та ін. Як правило, за відсутності цієї передумови кредит не надається. Наприклад, він не може надаватись організаціям, закладам і установам, які повністю перебувають на бюджетному фінансу-ванні. Але в окремих випадках, коли є надійна гарантія виділення бюджетних асигнувань у недалекому майбутньому, їм також мо-же бути надано кредит. Для юридичних осіб — суб’єктів господарювання ще однією неодмінною економічною передумовою існування кредиту, яка випливає з попередньої, є їх функціонування на засадах комер-ційного чи господарського розрахунку. У першому випадку діяль-ність підприємницької структури здійснюється, як кажуть, на свій страх і ризик. У другому випадку (діяльність на засадах госпрозрахунку) є можливість у разі необхідності отримати до-помогу від свого вищого органу управління (міністерства, відом-ства тощо). В умовах діяльності на засадах комерційного чи господарсь-кого розрахунку авансований суб’єктом господарювання капітал (Г) здійснює кругообіг, який можна зобразити формулою:
У верхній частині наведеної формули зображено кругообіг ос-новного капіталу протягом одного циклу виробництва і реалізації товару. При цьому засоби праці (Т), до яких належать будівлі, споруди, устаткування, машини, механізми тощо, у процесі ви-робництва (В) переносять на виготовлений товар лише частину своєї вартості у вигляді амортизаційних відрахувань (т), які над-ходять товаровиробникові у складі виручки від реалізації товару в сумі (г). Ці амортизаційні відрахування на тривалий час осіда-ють (тобто є тимчасово вільними) в амортизаційному фонді това-ровиробника і слугують джерелом відшкодування зношених за-собів праці на новій чи попередній технічній основі. Повністю капітал, авансований товаровиробником в основні засоби, повер-татиметься останньому протягом тривалого часу, який визнача-ється нормативним строком служби цих засобів. До заміни зно-шених основних засобів новими кошти амортизаційного фонду можуть зберігатись на депозиті у фінансових посередників, інве-стуватись у цінні папери чи на засадах внутрішнього запозичення тимчасово використовуватись самим товаровиробником для роз-ширення масштабів виробництва. У нижній частині формули зображено кругообіг оборотного капіталу, який авансований на придбання предметів праці (сиро-вини, основних і допоміжних матеріалів, палива, тари, залишків незавершеного виробництва тощо) та формування засобів обігу (готової продукції, товарів у процесі реалізації, грошових кош-тів). У цій частині формули T і Г означають додаткову вар-тість, створену робочою силою у процесі виробництва, а якщо від реалізації своєї продукції товаровиробник одержує збитки, то йо-го виручка становитиме (Г – ΔГ). Так, у 2001 р. в Україні збитко-во працювало 43% підприємств. У цілому ця формула показує, що амортизаційні відрахування належать до основного, а не обо-ротного капіталу. Відомо, що під впливом різних чинників потреба підприємств у оборотному капіталі коливається як протягом одного циклу, так і (особливо) в різних циклах кругообігу. Ці коливання бувають двох видів — сезонні та постійні. Сезонні коливання переважно викли-кані природними чинниками, а постійні — в основному різними випадковими причинами. З метою забезпечення безперервності індивідуального кругообігу капіталу обидва види цих коливань зу-мовлюють необхідність кредиту. У першому кварталі, коли вже закінчилось перероблення цукро-вих буряків, витрачені допоміжні матеріали (камінь-вапняк для відбілювання цукру), мішкотара, паливо для ТЕЦ, закінчується відвантаження виготовленої продукції покупцям, тобто почався період сезонного простою, потреба в оборотному капіталі змен-шується до мінімуму, який у таких галузях визначається норма-тивом власного оборотного капіталу. Але вже десь з другої половини ІІ кварталу потреба в оборот-ному капіталі у зв’язку з підготовкою до нового сезону цукрова-ріння (здійснення ремонтних робіт, створення запасів палива, та-ри, вапняку тощо) починає зростати. Отже, потреба в оборотному капіталі поступово підвищується. Особливо швидко вона зростає в кінці ІІІ кварталу — у вересні, коли починається заготівля цук-рових буряків. Але своєї максимальної величини ця потреба до-сягає приблизно в середині ІV кварталу, коли в основному закін-чується перевищення обсягів заготівлі сировини над обсягами її перероблення. Далі потреба в оборотному капіталі стрімко зни-жується. Відповідно зменшується й потреба в кредиті. У наступ-ному році такий цикл повторюється. Звичайно, потреба в оборотному капіталі, що перевищує його норматив, який на підприємствах із сезонним характером вироб-ництва визначається потребою в тому кварталі, коли вона найменша, могла б покриватися власними коштами. Але для цього під-приємство мусило б нагромадити власні кошти у розмірі максимальної потреби в них, яка в нашому прикладі виникає у четвертому кварталі. Проте в інші періоди року значна частина цих коштів була б вільною. Але досвід роботи підприємств свідчить, що коли є вільні кош-ти, у них, як в аналогічних ситуаціях в окремих людей, виникає спокуса їх витратити, причому часто без особливої потреби. Цим порушується режим економії як один із важливих принципів раці-онального господарювання. Кошти більшою мірою використову-ються по-господарському, коли підприємство перебуває на «голо-дному фінансовому пайку». Тому йому недоцільно нагромаджувати власні оборотні кошти у розмірі найбільшої протягом року потреби в них. Підприємству досить мати ці кошти у розмірі міні-мальної потреби — нормативу, а потреби понад норматив у разі їх виникнення можна покривати за рахунок нормальної кредиторсь-кої заборгованості, інших джерел коштів (вільних коштів фондів цільового призначення, отриманого, але ще не перерахованого до бюджету прибутку, невиплачених дивідендів тощо). Якщо таких джерел недостатньо, підприємство мусить позичати кошти або в інших підприємств, або у фінансових посередників. Індивідуальний кругообіг і оборот капіталу окремих суб’єктів господарювання тісно взаємопов’язаний і переплітається в масш-табах усього процесу суспільного відтворення з кругообігом і оборотом капіталів інших суб’єктів. Коли в одних із них виникає необхідність у кредиті, в інших у цей час кошти вивільняються. Так, якщо взяти наш приклад, то тоді, коли виникає потреба цук-рового заводу в кредиті, вільні кошти з’являються у сільськогос-подарських товаровиробників, які їх отримали за продані цукрові буряки. Після реалізації цукру вільні кошти має цукровий завод, а потреба в кредиті виникає у покупців цукру (підприємств торгі-влі та громадського харчування, кондитерської промисловості та ін.). Тимчасово вільними можуть бути заощадження населен-ня, нагромадження держави та кошти на рахунках бюджетних організацій, власні кошти різних фінансових посередників. Саме це дає можливість перерозподіляти кошти в суспільстві на заса-дах повернення з допомогою кредиту. Передбачити потребу в запозичених коштах на підприємствах із сезонним характером виробництва, до яких належать сільсь-когосподарські, торфодобувні підприємства, підприємства з ви-рощування і вилову риби, заготівлі лісу, заготівлі та перероблен-ня сільськогосподарської сировини тощо, не дуже важко. Адже відомо, коли і яка пора року змінює іншу, які процеси в той чи той період відбуваються в даній галузі економіки. Звичайно, точ-ний обсяг потреби у запозичених коштах наперед визначити складно, але суттєвого значення це не має. Головне, що підпри-ємство знає, в які саме періоди і в яких приблизно обсягах у ньо-го виникає необхідність залучення кредиту. Водночас на інших підприємствах у ці періоди з’являються тимчасово вільні кошти, котрі можуть бути надані в кредит ними безпосередньо або бан-ками, де ці вільні кошти зберігаються. Інакше відбувається процес кругообігу оборотного капіталу на підприємствах з несезонним характером виробництва. Це, як правило, підприємства гірничої, металургійної, хімічної, машино- і приладобудівної промисловості, більшість підприємств легкої промисловості та промисловості будівельних матеріалів та ін. Їм не властиві ні сезонне зростання потреби в оборотному капіталі, ні періоди сезонного простою. Однак і на цих підприємствах по-треба в оборотному капіталі протягом року постійно коливається. Це пов’язано з нерівномірним надходженням і витрачанням то-варно-матеріальних цінностей (сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, тари тощо), наростанням витрат на незавер-шене виробництво, випуском і реалізацією готової продукції та іншими чинниками. Такі коливання, як показано на рис. 8.2, ма-ють значно меншу і завчасно непередбачувану амплітуду. Норматив власного оборотного капіталу на підприємствах з несезонним характером виробництва також установлюється не за найбільшою потребою в коштах, але й не за найменшою. Норма-тивом тут є середня потреба в оборотному капіталі, яка визнача-ється на підставі середніх величин (середній інтервал та величина поставки товарно-матеріальних цінностей, середні витрати часу на розвантаження, маркування і складування тощо), а середня із середніх і є середня величина. Фактична ж потреба в оборотних коштах на таких підприємствах постійно відхиляється від норма-тиву в обидва боки. Відхилення від нормативу вниз викликає вивільнення, а вгору — додаткову потребу в оборотному капіталі. Якщо у розпорядженні підприємства немає відповідних джерел коштів, то у нього вини-кає необхідність використання кредиту. Звичайно, вона дуже ко-роткочасна, але виникає досить часто. Тому механізм задоволен-ня такої потреби має бути іншим, більш гнучким, ніж для підприємств із сезонним характером виробництва. Але в цілому можна зробити висновок, що коливання потреби в оборотному капіталі є однією з причин необхідності кредиту. Ця причина визнається майже усіма економістами, проте у біль-шості випадків поза їхньою увагою залишається необхідність кредиту, яка випливає із коливань структури джерел формуван-ня оборотного капіталу. Щоб це довести, розглянемо умовний приклад, наведений у табл. 8.1, де застосовано метод абстракції, який часто використовується в економічній науці. Припустимо, що у підприємства ідеально однакова потреба в оборотному капі-талі на всі дати, але обсяг окремих джерел покриття цієї потреби постійно змінюється. Таблиця 8.1 ЗАЛЕЖНІСТЬ ПОТРЕБИ В КРЕДИТІ ВІД КОЛИВАННЯ В ДЖЕРЕЛАХ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНОГО КАПІТАЛУ, тис. грн. Джерело покриття потреби в оборотному капіталі Обсяг за станом на 1.01 1.02 1.03 1.04 Загальна потреба в оборотному капіталі 1000 1000 1000 1000 У тому числі: власні і прирівняні до них кошти 450 480 400 420 кредиторська заборгованість 160 130 510 230 інші джерела 310 390 120 180 потреба в кредиті 80 — — 170
З даних таблиці видно, що на ті дати (на 1.01 та 1.04), на які підприємство не мало у своєму розпорядженні достатньо коштів для покриття загальної потреби в них, у нього виникла потреба в кредиті. На решту дат воно обходиться тими коштами, які в нього є, а тому потреби в кредиті не має. Таким чином, кредит є балансую-чим джерелом, за рахунок якого покривається різниця між загаль-ною потребою підприємства в оборотному капіталі та обсягом ко-штів, які воно має у своєму розпорядженні на конкретну дату. Наявністю коливань потреби в коштах і джерелах їх форму-вання викликається також необхідність кредиту на капітальні вкладення підприємств. В умовах ринкової економіки і належно-сті суб’єктів господарювання переважно до приватної або колек-тивної форм власності амортизаційні відрахування як складова їх основного капіталу (див. наведену вище формулу кругообігу аван-сованих підприємством коштів) у них не вилучаються, а перебу-вають у їх розпорядженні для самофінансування відновлення об’єктів основного капіталу шляхом їх ремонту, технічного пере-озброєння чи реконструкції. В окремих випадках (наприклад, коли введені в дію засоби праці дуже швидко морально застаріли) на підприємстві може виникнути необхідність у залученні кредиту. Зараз у багатьох підприємств накопичені ними для капітальних вкладень кошти знецінились внаслідок гіперінфляції, що стала ос-новною причиною інвестиційної кризи в Україні, вихід з якої по-чався лише у 2000 р. Тому майже всі підприємства відчувають го-стру потребу в залученні зі сторони інвестицій або кредитів. Особливо цю потребу відчувають підприємства, які перед за-провадженням ринкових умов господарювання, тобто ще за часів існування Радянського Союзу, залишились з дуже зношеним ви-робничим апаратом. Адже кошти, призначені для фінансування капітальних вкладень, у них вилучались у безповоротному по-рядку для фінансування інших підприємств. А черга на виділення їм централізованих джерел фінансування цих вкладень так і не підійшла. Перехідного ж етапу від адміністративно-командної до ринкової економіки, по суті, не було. Звичайно, такі підприємст-ва опинились у дуже скрутному становищі, з якого без державної допомоги, зовнішніх інвестицій чи кредиту на капітальні вкла-дення вибратись не зможуть. Для розширення діючого чи організації нового виробництва кредит необхідний не лише на відновлення об’єктів основного ка-піталу, а й на будівництво чи придбання нових. Адже власних ко-штів для цього суб’єкти підприємницької діяльності майже не ма-ють. Ці потреби в кредиті на цілі нагромадження є навіть більш об’єктивними, ніж на відновлення зношених об’єктів основного капіталу. Джерелом їх погашення буде майбутній прибуток від експлуатації придбаних за рахунок кредиту основних засобів. Значні коливання доходів та видатків населення також зумов-люють необхідність кредиту. В умовах нормального розвитку еко-номіки у молодих людей потреби часто перевищують їхні доходи. Адже часто необхідно платити за отримання освіти, купувати житло, меблі, побутову техніку, автомобіль тощо. Але доходів вони або зовсім не мають, або ці доходи ще незначні. Водночас у людей похилого віку в нормальних умовах розвитку економіки часто є вільні кошти, які вони зберігають у фінансово-кредитних устано-вах. Це створює передумови для надання кредиту. Отже, можна зробити висновок, що необхідність кредиту викли-кана існуванням товарно-грошових відносин. Його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника, а конк-ретними причинами, що обумовлюють необхідність кредиту, — ко-ливання потреби в коштах та джерелах їх формування як у юридич-них, так і у фізичних осіб. Коли в одних із них кошти вивільняються, іншим їх не вистачає. Ця суперечність розв’язується за допомогою кредиту, котрий необхідний позичальнику для розши-рення виробництва або для повнішого задоволення власних потреб.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАГАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ, ЩО ОБУМОВЛЮЮТЬ НЕОБХІДНІСТЬ КРЕДИТУ» з дисципліни «Гроші та кредит»
