ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Фінанси » Фінансова діяльність субєктів господарювання

МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ
Враховуючи фактори впливу на дивідендну політику і теоре-тичні концепції у цій галузі, в практиці використовуються такі основні підходи (методи) нарахування та виплати дивідендів:
• залишковий метод і стратегія припинення дивідендних виплат;
• метод стабільних дивідендів;
• метод гнучкої дивідендної політики;
• метод стійкого приросту дивідендів;
• метод стабільної та бонусної частини.
Загальний огляд методів нарахування дивідендів, їх переваги та недоліки наведено у табл. 1.
Таблиця 1
МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ
Методи Переваги Недоліки
1. Залишковий ме-тод, припинення дивідендних виплат • забезпечення високих те-мпів росту підприємства
• платоспроможність
• фінансова незалежність • нестабільність дивіде-ндів
• відтік дрібних інвес-торів
2. Метод стабільних дивідендів • збільшення довіри до під-приємства
• стабілізація котировок акцій • слабкий зв’язок з фі-нансовими результатами
• мінімізація самофіна-нсування
3. Метод гнучкої дивідендної політики • зв’язок з фінансовими ре-зультатами • нестабільність розмі-рів дивідендів
4. Метод стійкого приросту дивідендів • забезпечення зростання ринкового курсу акцій
• привабливість для інвес-торів при додатковій емісії • відсутність гнучкості
• постійне зростання фі-нансової напруги
5. Метод стабільної та бонусної частин • регулярність виплати мі-німальної частини
• залежність від фінансових результатів • нестабільність розмі-рів дивідендів
Залишковий метод. Метод ґрунтується на теоретичних ви-сновках М. Міллера та Ф. Модільяні, згідно з яким за джерела фі-нансування підприємства насамперед слід використовувати його прибуток. На дивіденди повинна спрямовуватися частина чисто-го прибутку, що залишилася у підприємства після здійснення всіх необхідних реінвестицій. До переваг методу належать забезпе-чення високих темпів розвитку підприємства. Головним недолі-ком є нестабільність дивідендів та відтік у інвесторів, орієнтова-них на споживання, зокрема дрібних інвесторів. У рамках цього методу використовують і так звану стратегію припинення диві-дендних виплат. При цьому широко застосовується негрошова форма виплати дивідендів (Gratisaktien).
Метод стабільних дивідендів. Зміст методу зводиться до то-го, що ставка дивідендів та їх абсолютна сума на одну акцію три-валий час залишаються незмінними або коливаються в незнач-них, заздалегідь визначених межах. Сума дивідендів при цьому не прив’язується до фактичних фінансових результатів за звітний період. Доцільність такого підходу обґрунтовується тим, що ста-більні дивіденди відповідають інтересам стратегічних інвесторів, які вкладають кошти в корпоративні права підприємства на три-валий період, і навпаки, обмежують арбітражні можливості бір-жових спекулянтів, оскільки курс корпоративних прав за такої дивідендної політики матиме тенденцію до стабілізації або навіть поступового зростання. Для уникнення порушення фінансової рі-вноваги за використання цього методу підприємство повинне створювати резерв виплати дивідендів, який слід поповнювати у роки з високою прибутковістю і використовувати, коли фінансові результати є недостатніми.
Метод гнучкої дивідендної політики. На противагу до попереднього цей метод ґрунтується на принципі залежності розміру дивідендів від фінансових результатів у періоді, за який виплачуються дивіденди. Метод побудований на тезі про те, що, на відміну від облігацій, корпоративні права є ризико-вими вкладеннями і тому винагородою за ризик повинен бути відповідний дохід, який коливається залежно від рівня прибу-тковості підприємства. Використання цього методу не озна-чає, що величина дивідендів буде дзеркальним відображенням фінансових результатів суб’єкта господарювання. Обсяг спла-чуваних дивідендів можна регулювати також шляхом зміни співвідношення розподіленого та нерозподіленого прибутку. В цілому метод є ефективним для підприємств зі стабільними доходами.
Метод стійкого приросту дивідендів. Метод ґрунтується на моделі виплати дивідендів М. Гордона і передбачає стабільне їх зростання, як правило, в твердо встановленому проценті прирос-ту до розміру дивідендів у попередні роки. Аналогічно до методу стабільних дивідендів за цього методу обсяг дивідендів не зале-жить від прибутків підприємства у відповідному періоді. До пе-реваг методу можна віднести відносне зростання ринкової варто-сті корпоративних прав, а отже, сприятливі можливості залучення коштів при додатковій емісії. Недоліком такої політики є відсутність гнучкості. Якщо використання методу не підкріплене відповідними фінансовими результатами та достатніми резерва-ми, то це може призвести до порушення фінансової рівноваги та втрати підприємством ліквідності.
Метод стабільної та бонусної частин. Використовуючи цей метод, підприємство регулярно виплачує стабільні невисокі ди-віденди плюс додаткові бонуси за наявності високих прибутків чи у разі святкування знаменних подій, ювілейних дат тощо. Така політика є ефективнішою, ніж у разі виплати стабільно ви-соких дивідендів та їх зниження за незадовільних фінансових результатів.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ НАРАХУВАННЯ ДИВІДЕНДІВ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Поняття телекомунікаційної системи. Етапи розвитку телекомунікаці...
Аудит господарських операцій з надходження тварин
Формування звітних фінансових документів
РЕГУЛЮВАННЯ ВЗАЄМОДІЇ УЧАСНИКІВ ІНВЕСТУВАННЯ
Аналізатори протоколів


Категорія: Фінансова діяльність субєктів господарювання | Додав: koljan (24.02.2011)
Переглядів: 2261 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП