ДЕРЕВ’ЯНКО Кузьма Миколайович (14.11.1904—30.12.1954) — військовик, воєначальник, дипломат. Н. в с. Косенівка (нині село Уман. р-ну Черкас. обл.). Трудову діяльність розпочав каменярем у гранітних кар’єрах і на будовах. Від 1922 — курсант Київ. військ. шк., Харків. шк. червоних старшин, де досконало опанував япон. мову. Після закінчення навчання — командир взводу, роти, нач. штабу полку, пом. нач. відділу Укр. військ. округу. Від 1933 по 1937 — слухач Військ. акад. ім. М.Фрунзе. За цей час оволодів англ. та нім. мовами. Виконуючи урядове завдання, 1937—38 створив перевалочну базу на ст. Сари-Озек (Казахстан) і керував нею. База через гори Тянь-Шань і пустелю Гобі (маршрут понад 2 тис. км) постачала зброю та боєприпаси китайс. армії, що вела війну з япон. агресорами. 1939—40 — нач. штабу окремої особливої бригади. На початку Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941— 1945 — нач. розвідувального від. Пн.-Зх. фронту. Особисто очолював розвідку й бойові операції в тилу німців. Од трав. 1942 — нач. штабу 53-ї армії. Влітку 1943 воював у складі Степового фронту та брав участь у Курській битві 1943 й звільненні м. Харків (див. Бєлгородсько-Харківська операція 1943). Від січ. 1944 — нач. штабу 4-ї гвард. армії Другого Українського фронту і Третього Українського фронту. Керував бойовими діями в ході Корсунь-Шевченківської операції 1944 (у т.ч. при форсуванні Дніпра), Яссько-Кишинівської наступальної операції 1944, Будапештської наступальної операції 1944—45 та Віденської наступальної операції 1945. Призначений представником рад. Верховного Головнокомандування при штабі об’єднаних союзних військ на чолі з амер. ген. Д.Макартуром (м. Маніла, Філіппіни), які вели війну з японськими військами на Тихому океані.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕРЕВ’ЯНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
