ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ 1991
Підписана 31 трав. в Будапешті. УРСР й Угор. Республіка, підтверджуючи свої зобов’язання стосовно виконання положень Статуту ООН (див. Організація Об’єднаних Націй), документів ООН і Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 з прав людини, підкреслювали, що їхня спільна мета — створення такого демократ. ладу, який забезпечить усім громадянам у рамках правової д-ви повну реалізацію прав і свобод людини, вільний вияв усіх їхніх законних інтересів і сподівань, політ. плюралізм, соціальну терпимість, рівність перед законом і правову захищеність. Виходячи з того, що на тер. їхніх країн здавна проживає значна кількість нац. меншостей, які роблять корисний внесок у справу підвищення добробуту, культ. розвитку країн проживання, і визначаючи, що повага та сприяння здійсненню прав нац. меншостей як частини заг.-визнаних прав людини є істотним фактором миру, справедливості, безпеки, стабільності та демократії, необхідних для розвитку дружніх відносин між двома країнами, Україна й Угорщина заявили, що вони мають намір розвивати конструктивне й ефективне співробітництво щодо забезпечення прав нац. меншостей. Дві д-ви зобов’язалися створити необхідні умови для вільного визнання громадянами своєї належності до нац. меншостей і надання гарантії, що їхнє рішення не викличе ніяких негативних для них наслідків. Сторони брали зобов’язання, що вони не вживатимуть адм. заходів, спрямованих на зумисну зміну співвідношення пропорцій нац. складу нас. на тих чи ін. тер. Важливим принципом декларації є зобов’язання України й Угорщини забезпечити представникам нац. меншостей можливість рівноправної й ефективної участі у держ. справах. У декларації встановлювалися також конкретні зобов’язання України й Угорщини щодо забезпечення прав людини стосовно представників некорінної націо-
317 ДЕКЛАРАЦІЯ
318 ДЕКЛАРAЦІЯ
нальності в збереженні та розвитку їхньої етнічної, культ., мовної і реліг. самобутності, надання їм права на створення організацій, на захист від будь-якої діяльності, що веде до насильства або сприяє розпалюванню ворожнечі за ознакою належності до нац. меншостей, та ін. Важливе значення має положення декларації про обов’язок осіб, які належать до нац. меншостей, дотримуватися законів країни свого проживання. Передбачалося створення механізму контролю за виконанням положень декларації як на нац., так і на двосторонньому, тобто міжнар., рівні. УРСР та Угор. Республіка підтвердили свій намір всіляко сприяти процесові міжнар.правової кодифікації прав нац. меншостей. Своїми осн. принципами дана декларація відповідала міжнар. стандартам і стала прикладом для ін. країн, оскільки вона не мала аналогів у міжнар.-правовій практиці. Літ.: Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою по забезпеченню прав національних меншостей. «Політика і час», 1992, № 11—12; Денисов В. За стандартами міжнародного права. Там само. І.М. Мельникова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИНЦИПИ СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ПО ЗАБЕЗПЕЧЕННЮ ПРАВ НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШОСТЕЙ 1991» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
