Загальна характеристика стільникової мережі зв’язку
Історія стільникового зв’язку налічує понад 25 років. Проте за цей час стільникові системи набули значного поширення та урізно-манітнення. Використовуються аналогові системи, які поступово відходять у минуле, цифрові системи, постають питання розробки універсальних систем мобільного зв’язку недалекого майбутнього.
За кілька останніх років підприємство «Український мобільний зв’язок» повністю покрило територію України мережею аналогово-го мобільного зв’язку стандарту NMT-450i. Працює мережа цифрового мобільного зв’язку GSM-900. І хоча ціни на послуги мобільного зв’язку в Україні на 25% вищі від світових, даний вид зв’язку є незамінним для бізнесу. Попри наявність великої кількості стандартів стільникових мереж, можна вирізнити деякі основні характеристики, складові, що притаманні будь-якому стандартові та відрізняють стільникову мережу від інших систем зв’язку. Системи стільникового зв’язку будуються у вигляді сукупності чарунок, які покривають обслуговувану територію. Чарунки зазвичай схематично зображують у вигляді рівновеликих правильних шестикутників; через схожість із бджолиними стільниками ці системи назвали стільниковими. У центрі кожної чарунки знаходиться базова станція (БСС — BSS), яка обслуговує всі абонентські радіотелефонні апарати в ме-жах своєї чарунки. З переміщенням абонента з однієї чарунки в ін-шу його обслуговування передається іншій базовій станції. Технічним забезпеченням базової станції є: • антени (щонайменше дві приймальні, а також передавальні); • BTS — приймачі-передавачі; • BSC — контролери базової станції; • TCU — блок транскодування для сполучення з лінією зв’язку. Для забезпечення достатнього ступеня надійності багато блоків базової станції дублюються; до складу станції входять також ав-тономні джерела неперервного живлення. Всі базові станції системи замикаються на центр комутації (MSC), з якого здійснюється вихід на інші мережі зв’язку — зви-чайну міську мережу комутованого телефонного зв’язку чи мережі супутникового зв’язку, інші стільникові мережі. Система стільни-кового зв’язку може мати більше ніж один центр комутації. До основних компонентів центру комутації належать: • комутатор — здійснює переключення потоків інформації між лініями зв’язку; • центральний контролер — здійснює загальне керування робо-тою центру комутації; • термінали операторів — оператори вводять дані про абонен-тів, умови їх обслуговування та іншу інформацію. Важливими елементами центру комутації є бази даних: • HLR (Home Location Register) — домашній реєстр місцеположення; містить відомості про всіх абонентів, зареєстрованих у цій системі, та про види послуг, що їм можуть бути надані (для кожного абонента вони можуть бути різними, що визначається під час укладення договору). • VLR (Visitor Location Register) — візитерський реєстр місце-положення; містить відомості про абонентів-гостей, тобто абонен-тів, зареєстрованих в іншій системі, але які на певний момент ко-ристуються послугами стільникового зв’язку в цій системі (роумінг). • EIR (Equipment Identity Register) — реєстр ідентифікації апа-ратури; містить відомості про пересувні станції абонентів стосов-но їхньої справності й санкціонованого використання. • AC (Authentication Center); забезпечує процедури автентифікації абонентів і шифрування повідомлень. Рамки однієї стільникової мережі визначаються спільним дома-шнім реєстром, навіть якщо мережа має декілька центрів комутації. Завдяки стільниковій структурі BTS покривають місцевість зо-ною впевненого приймання в одному або декількох радіоканалах із додатковим службовим каналом, яким здійснюється синхронізація. Коли мобільний апарат знаходить базову станцію і відбувається синхронізація, BSC формує повнодуплексний канал на MSC через фіксовану мережу. MSC передає інформацію про мобільний термінал у відповідні реєстри. На основі цих даних формується уява системи про мобі-льного користувача (його місцезнаходження, статус у мережі то-що) і здійснюється з’єднання. Якщо мобільний користувач під час розмови переміщується із зони дії одного ретранслятора в зону дії іншого або навіть між зо-нами дії різних контролерів, зв’язок не обривається і не погіршуєть-ся, оскільки система автоматично вибирає ту з шести базових стан-цій, зв’язок із якою є кращим. Дзвінок із звичайної телефонної мережі мобільному користува-чеві здійснюється у зворотній послідовності: спершу визначаються місцезнаходження і статус абонента на основі постійно оновлюва-них даних у реєстрах, а потім здійснюються з’єднання і підтриму-вання зв’язку. Передача даних здійснюється по радіоканалах на певних частотах. Основним принципом стільникових мереж є принцип повторно-го використання частот (frequency reuse). Ідея такого викорис-тання полягає в тому, що в сусідніх чарунках системи використову-ються різні смуги частот, а через декілька чарунок ці смуги повторюються, що дозволяє за обмеженої загальної смуги частот охопити системою як завгодно велику зону обслуговування. З метою організації спільного використання обмеженої ділянки частот багатьма користувачами у стільникових мережах використовуються різні варіанти множинного доступу — FDMA, TDMA, CDMA та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика стільникової мережі зв’язку» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
