Від багатозначних слів відрізняють омоніми (від гр. homos - однаковий і опута - ім’я) – слова, які мають однакове звучання й написання, але зовсім різні значення. Наприклад: балка - «яр з пологими схилами» і балка - «дерев’яна колода або залізний брус, що є основою перекриття, настилу…», череда - «гурт свійських тварин (перев. великої рогатої худоби), які утримуються, пасуться разом» і череда - «вид однорічних трав’янистих рослин родини складноцвітих, що використовуються в медицині». Наведені лексичні омоніми є повними, тобто збігаються в усіх своїх формах.
Серед неповних омонімів розрізняють омофони, омоформи й омографи.
Омофони - це слова, які вимовляються однаково, але мають різні значення й написання. Наприклад:
Гончар - гончар, Роман - роман, час мине [ми(е)не] – знайти мене [ме(и)не], пресувати [пре(е)сувати] папір - присувати [при(и)сувати] стіл до вікна, заселяти [засе(и)л'ати] будинок - засиляти [заси(е)л'ати] нитку в голку.
Омоформи - слова, що збігаються лише в одній або кількох формах. Здебільшого вони належать до різних частин мови. Наприклад:
Думи мої, думи мої,
Квіти мої, діти!
Виростав вас, доглядав вас, -
Де ж мені вас діти! (Т. Шевченко).
У першому випадку діти - іменник у кличному відмінку множини, у другому – дієслово в неозначеній формі.
Інші приклади омоформ: мила дівчина - господиня мила вікна;
ходи, Грицю, до роботи - він знає всі ходи й виходи; дати перцю - «день за днем, вони вже звуться - дати» (Ліна Костенко); зелені сади - сади картоплю;
