ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ (Артемовський) Семен Степанович (16(04).02.1813—17(05).04.1873) — оперний співак (баритон), композитор, драм. актор, драматург. Н. в м-ку Городище в родині священика. Закінчив повітове духовне уч-ще, Київ. духовну семінарію. Співав у хорі Софійського собору та Михайлівського Золотоверхого собору (див. КиєвоМихайлівський Золотоверхий монастир). 1837 М.Глинка, який відбирав співаків до Придворної співацької капели, забрав Г.-А. до Санкт-Петербурга. Вдосконалював вокальну майстерність у С.-Петербурзі, Парижі, Італії. 1841— 42 співав у Флорентійській опері,
1842—64 — соліст рос. імператорської опери в С.-Петербурзі, 1864—65 — Великого театру в Москві. За майже 25 років сценічної діяльності виконав понад 50 оперних партій, серед яких: Руслана («Руслан і Людмила» М.Глинки); Мазетто («Дон Жуан» В.-А.Моцарта), Антоніо, Астона («Лінда ді Шамуні», «Лючія ді Ламмермур» Г.Доніцетті), а також гол. партії в операх О.Верстовського, О.Даргомижського, А.Рубінштейна. Виступав з концертними програмами, виконував не тільки арії з опер, а й романси, укр. та рос. нар. пісні. 1838 потоваришував з Т.Шевченком, присвятив йому пісню «Стоїть явір над водою». Сценічну діяльність завершив 1865. Автор опери «Запорожець за Дунаєм» (автор лібрето — М.Костомаров), прем’єра якої відбулася 1863 на сцені Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі (виконував партію Карася), 1864 — на сцені Великого театру. На укр. сцені вперше поставлена трупою М.Старицького 1884, пізніше йшла у Харкові, Києві, залишається в репертуарі театрів і донині. Муз. спадщина Г.-А. різноманітна за жанрами: «Картини степового життя циган» (1851); комедія-водевіль «Ніч на Івана Купала» (1852); музика до драми «Кораблеруйнівники» (1853); дивертисмент «Українське весілля» (1851). Був художником-мініатюристом. Захоплювався медициною, статистикою. Склав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854), проект петерб. водогону (1858). В Україні побував 1843 для набору співаків, 1850 гастролював з італ. оперною трупою. П. у м. Москва. Літ.: Кауфман Л.С. С.С.Гулак-Артемовський. М., 1973. Г.С. Брега.
У лют. 1674 боронив Черкаси від лівобереж. гетьмана І.Самойловича, але під тиском переважаючих сил мусив капітулювати й перейти на бік переможця. 1675 знову брав участь у посольстві до Криму. Протягом 1679—82 — обозний Переяславського полку. Його нащадки посідали маєтності у цьому полку і займали досить високі посади. Так, Іван був полковим обозним (1710—15), полковником наказним (1715). Сотниками 2-ї Переяслав. сотні були Євстафій (1709, 1724, 1728—39), Іван Євстафійович (1739—70), полковими осавулами — Іван Іванович та Федір Іванович (1782— 83). На гербі Г. було зображено лук з натягненою стрілою (польс. герб «Лук»). У 19 ст. рід Г. (уже дворянський) та споріднений з ним рід Г.Артемовських дали чимало визначних сусп. і культ. діячів, серед яких були М.Гулак, П.ГулакАртемовський, С.Гулак-Артемовський. Літ.: Антонович В. Коротка історія Козаччини. Вінніпеґ—Давфін, 1972; К., 1991; Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко. Нью-Йорк, 1985; Лукомский В.К., Модзалевский В.Л. Малороссийский гербовник. К., 1993; Кривошея В.В. Українська козацька старшина, ч. 1. К., 1997. Ю.А. Мицик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ СЕМЕН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
