Інвестиціями у виробничі фонди (реальними інвестиціями) виступають вкладення капіталу у засоби виробництва, а також інвестиції, спрямовані на приріст матеріально-технічних запасів. Існують такі види реальних інвестицій: • інвестиції оновлення, що здійснюються за рахунок коштів фонду відтворення засобів праці, що були спожиті у виробничо-му циклі; • інвестиції розширення, або чисті інвестиції, які здійснюють-ся за рахунок частини національного доходу або за рахунок фон-ду чистого нагромадження. Інвестиції оновлення разом з інвестиціями розширення явля-ють собою валові інвестиції. У міжнародній практиці застосовують такі показники, що характеризують інвестиції у виробничі фонди: 1) обсяг інвестицій, тобто вартісний вираз капіталу, що вкла-дається; 2) норма інвестицій — відношення обсягу інвестицій до вало-вого національного продукту (ВНП) чи валового внутрішнього продукту (ВВП). ВНП являє собою сукупну вартість вироблених товарів і наданих послуг як у межах країни, так і за її межами, а ВВП — сукупну вартість вироблених товарів і наданих послуг у межах країни; 3) коефіцієнт приросту капіталоємності характеризує ефек-тивність інвестицій та ефективність нагромадження. Показник визначається як відношення валових інвестицій в основний капі-тал до приросту ВНП за той же період; 4) нагромадження — використання частини національного доходу на розширене відтворення. Являє собою приріст основних фондів, матеріально-технічних запасів, невиробничих фондів, а отже, збільшення обсягів виробництва продукції та послуг. У країнах з ринковою економікою значення наведених показ-ників відрізняється залежно від рівня розвитку країни, стану її економіки у поточний період. Згідно із Законом України «Про інвестиційну діяльність» ін-вестиції, спрямовані у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів, здійснюються у формі капіта-ловкладень. Капіталовкладення — це грошовий вираз сукупно-сті витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, тех-нічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях на-родного господарства, будівництво об’єктів усіх галузей соціаль-ної сфери та виконання проектних і геолого-розвідувальних ро-біт. Таким чином, об’єктами капіталовкладень виступають виробничі основні фонди, оборотні фонди (матеріально-виробничі запаси), основні фонди невиробничого призначення, а також ви-трати на відтворення основних фондів. Відтворення основних фондів народного господарства здійс-нюється за допомогою трьох основних каналів надходження ін-вестиційних вкладень: державних капіталовкладень; капіталовкладень за рахунок підприємств і компаній; інвестицій за рахунок ресурсів інвестиційних фондів і компаній. Із загальної величини інвестиційних вкладень більша частина припадає на капіталовкладення у розширене відтворення, основним джерелом яких виступає національний дохід. Про величину таких вкладень можна судити, виходячи з приросту основних фондів, хоча точ-ного співвідношення між ними за кожний проміжок часу може і не бути. Приріст основних фондів за певний період, наприклад рік, обчислюється за вартістю закінчених об’єктів будівництва, прийнятих на баланс, а капіталовкладення даного року склада-ються з відпущених банками коштів, що вкладаються у закінчені та здані основні фонди після того, як пройде необхідний для за-вершення будівництва час. Іншим джерелом капіталовкладень виступає амортизаційний фонд. Середній знос основних фондів, особливо робочих машин та обладнання, в економіці України до-сить великий. У 1991 р. цей показник становив 45 %, у тому числі у промисловості — 51,3 %, сільському господарстві — 27 %, у будівництві — 64 %. У 1993 р. обсяг зносу основних фондів дещо знизився і дорівнював 33 %, у тому числі в промисловості — 37 %, сільському господарстві — 20 %, будівництві — 42 %. Капіталовкладення виконують три основні функції: 1) забезпечують приріст нових основних фондів; 2) покривають витрати на основні фонди, що вибувають з експлуатації; 3) створюють необхідний запас для безперервності будівництва об’єктів на майбутній період. За джерелами фінансування капітальні вкладення поділяють-ся на централізовані і децентралізовані. Джерелами централізо-ваних капіталовкладень виступають кошти держбюджету і дер-жавні кредити. Децентралізовані капіталовкладення — це такі, що здійснюються за рахунок громадських, кооперативних й ін-ших організацій та індивідуальних інвесторів. За формами відтворення можна виокремити такі види капіта-ловкладень: • нове будівництво — створення виробничих потужностей за новими проектами на нових площах. Сюди належить будівницт-во філій діючих цехів підприємств, окремих виробництв, які піс-ля завершення будівництва переводяться на окремий баланс; • розширення виробництва. При цьому здійснюється будів-ництво нових підрозділів і розширення діючих виробничих під-розділів основного та допоміжного призначення; • реконструкція виробництва — переобладнання діючих це-хів виробництв, яке здійснюється за єдиним комплексним проек-том підприємства в цілому; • технічне переоснащення — комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих ділянок цехів, виробництв за допомогою механізації, автоматиза-ції виробничого процесу, запровадження прогресивної технології та ноу-хау, заміни фізично зношеного та морально застарілого обладнання. Структура відтворення капіталовкладень визначається на основі процентного співвідношення витрат, спрямованих на нове будівни-цтво, розширення, ремонт і технічне переоснащення. За складом витрат капіталовкладення поділяються на ті, що спрямовані на: 1) будівельно-монтажні роботи; 2) обладнання, інструмент, інвентар, які належать до основ-них фондів; 3) проектно-пошукові та інші види робіт. Зазначені види витрат складають технологічну структуру ка-піталовкладень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Інвестиції у виробничі фонди» з дисципліни «Інвестиції»
