ГАЙВОРОН, археологічна пам’ятка — «металургійний центр» 6—7 ст. пеньківської культури. Розташов. на безіменному о-ві Пд. Бугу, між сучасними м. Гайворон і с. Солгутове Гайворонського р-ну Кіровогр. обл. 1960—61 археолог Валентин Даниленко розкопав 4 агломераційні печі та 21 сиродутний глинобитний горн наземного шахтного типу з ву-
стям на рівні стародавньої поверхні. У Г., за розрахунками археологів, було вироблено стільки кричного заліза (бл. 440 кг), що його б вистачило для забезпечення с.-г., ремісничим та побутовим реманентом жителів 5—8 тогочасних поселень. Літ.: Бідзіля В.І. Залізоплавильні горни середини I тис. н. е. на Південному Бузі. «Археологія», 1963, т. 15; Приходнюк О.М. Слов’яни на Поділлі (VI—VII ст. н. е.). К., 1975. О.М. Приходнюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ГАЙВОРОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
