ВІППЕР Роберт Юрійович (14(02). 07.1859 — 30.12.1954) — історик. Акад. АН СРСР (1943). Н. в м. Москва в сім’ї педагога. Закінчив історико-філол. ф-т Моск. ун-ту (1880). Викладав у Моск. жін. г-зії (1880—85), Моск. уч-щі живопису (1881—91). Приватдоц. Моск. ун-ту (1891—94). Захистив магістерську дис. «Церква та держава у Женеві XVI ст. у добу кальвінізму» (1894), яка одержала Велику премію ім. С.Соловйова й була зарахована як докторська дис. Учень професорів П.Виноградова, В.Гер’є та В.Ключевського. Екстраординарний проф. Новорос. ун-ту в Одесі (1894—97). Приват-доц. (1898—99), екстраординарний (1899—1901), ординарний проф. (1901—22) Моск. ун-ту. Від 1924 — на еміграції у Латвії. Проф. ун-ту в Ризі (1927— 38). Проф. Моск. ін-ту філософії, літ. та історії, Моск. і Ташкентського ун-тів (1941—43). Н. с. Ін-ту історії АН СРСР (1943—54). Вбачав призначення методології історії у звільненні пізнання історичного від залишків теологічного та метафізичного мислення. Автор понад 3000 праць із різних періодів заг. історії, у т. ч. студій з історії Стародавньої Греції та Пн. Причорномор’я, кальвінізму (див. Протестантизм), методології історії та ін., а також підручників із стародавньої, середньовічної та нової історії. Нагороджений орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора. П. у м. Москва. Тв.: Общественные учения и исторические течения XVIII и XIX веков в связи с общественным движением на Западе. СПб., 1900; Лекции по истории Греции. М., 1906; Очерки истории Римской империи. М., 1908; Очерки теории исторического познания. М., 1911; Древний Восток и Эгейская культура. М., 1915; История Греции в классическую эпоху IX—IV вв. до Р.Х. М., 1916; Возникновение христианства. М., 1918; Круговорот истории. Берлин, 192
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Віппер Роберт Юрійович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
