У цьому та наступному розділах розглядатимуться санаційні заходи, які спрямовані на реструктуризацію пасивів підприємства й стосуються зміни розмірів та структури фінансових джерел фо-рмування активів. Ідеться про збільшення (зменшення) статутно-го фонду підприємства, безповоротну фінансову допомогу влас-ників, кредиторів та інших зацікавлених сторін, пролонгацію заборгованості, одержання санаційних кредитів тощо. Фінансова санація підприємства розпочинається, як правило, із санації балансу, тобто з формального покриття відбитих у ба-лансі збитків, що є неодмінною передумовою залучення коштів збільшенням статутного фонду та одержанням санаційних креди-тів. Санація балансу є першою фазою двоступінчастої санації. Вона пов’язана зі зміною розмірів та структури першого розділу балансу підприємства — його власного капіталу. Перш ніж висвітлювати техніку санації балансу, ознайомимо-ся зі структурою, функціями та складниками власного капіталу, оскільки саме ці відомості потрібні для розуміння розглядуваних далі процесів. Власний капітал становить частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок капіталу власників та власних коштів підприємства. Зауважимо, що за умов адміністративно-командної економіки державні підприємства централізовано наділялися статутним фондом, який не міг бути змінений у результаті емісії (чи анулювання) корпоративних прав. Фінансування підприємств зводилося до бюджетних дотацій, субсидій, субвенцій, а банків-ський кредит був джерелом покриття фінансових проривів, тоб-то, по суті, однією з форм дотацій. Ці самі принципи переважа-ють і досі: більшість державних підприємств, які опинилися в кризовій ситуації, розраховують лише на державну санаційну підтримку. Нині актуальним є питання переорієнтації підприємств на ри-нкові форми фінансування їх санації. Залучення фінансових ре-сурсів для відновлення платоспроможності й фінансування інвес-тицій (виробничо-технічних санаційних заходів) дедалі більшою мірою має здійснюватися на основі залучення коштів власників. Фінансистів приваблює те, що для залучення коштів збіль-шенням статутного капіталу не потрібна ні застава майна, ні га-рантії третіх осіб. Ресурси, вкладені у статутний фонд підприємс-тва, довго лишаються в його розпорядженні. Однак у вітчизняній науково-практичній літературі, у законодавстві та нормативних актах уряду питанню мобілізації фінансових ресурсів за рахунок залучення додаткових внесків (паїв), емісії акцій тощо приділя-ється недостатньо уваги. Численні проблеми в цій сфері лиша-ються неврегульованими. З огляду на сказане працівники фінансових служб підпри-ємств, фінансові менеджери, бухгалтери, інші фахівці, які вико-нують практичну фінансову роботу, стикаються зі значними тру-днощами, коли намагаються застосувати цей метод фінансування. Щоб успішно здійснювати операції зі статутним (власним) капіталом підприємства та ефективно фінансувати санацію, фі-нансисти мають оволодіти таким комплексом питань: • санація балансу; • цілі, порядок та умови збільшення (зменшення) статутного фонду; • додатковий капітал, його призначення та порядок формування; • оподаткування операцій, пов’язаних зі збільшенням (змен-шенням) статутного фонду, додаткового капіталу, здійсненням реінвестицій у корпоративні права; • бухгалтерське та правове оформлення зазначених операцій. У науково-практичній літературі часто застосовуються такі поняття, як власний капітал, додатковий капітал, статутний фонд, статутний капітал, номінальний капітал. Щоб забезпе-чити чіткість подальшого викладу, необхідно ідентифікувати ці поняття. Власний капітал підприємства — це підсумок першого розділу пасиву балансу. Основними його складовими є статутний фонд, додатковий капітал, резервні фонди та прибуток. Показник власно-го капіталу є одним із головних індикаторів кредитоспроможності підприємства, підставою для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності. Поняття «Додатковий капітал» ввійшло до вітчизняного еко-номічного вжитку порівняно недавно. Згідно з визначенням, яке подається в міжнародних стандартах бухгалтерського обліку, до-датковий капітал — це сума приросту майна підприємства, яка виникла в результаті переоцінювання (індексації), безоплатно одержаних матеріальних цінностей та від емісійного доходу. Терміни «статутний фонд», «статутний капітал», «номіна-льний капітал» є тотожними й означають суму вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю згідно із за-сновницькими документами. Це та сума капіталу, у межах якої засновники підприємства (АТ, ТОВ) матеріально відповідальні перед його кредиторами. Саме тому зменшення статутного фонду за наявності заперечень кредиторів не допускається. Статутний фонд акціонерного товариства поділений на певну кількість акцій однієї і тієї самої номінальної вартості. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю поділяється на частки, розмір яких визначається установчими документами. У разі добровільної чи примусової ліквідації (банкрутства) гос-подарських товариств таких видів за недостатності іншого майна підприємства на погашення його зобов’язань спрямовуються ко-шти (майно), які формують статутний фонд. Сутність статутного капіталу підприємства виявляється через його функції. На наш погляд, можна виокремити такі основні фу-нкції статутного фонду. 1. Функція заснування та введення в дію підприємства. Статутний фонд є фінансовою основою для запуску в дію нового суб’єкта господарювання. 2. Функція відповідальності та гарантії. Як уже зазначало-ся, статутний капітал є свого роду кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства. Статутному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи на активному боці балансу. Чим біль-ший власний капітал підприємства, і зокрема статутний фонд, тим більших збитків може зазнати підприємство без загрози ін-тересам кредиторів. 3. Забезпечення життєдіяльності підприємства. Тоді як попередня функція характеризує значення власного капіталу та статутного фонду для кредиторів, функція забезпечення життєді-яльності показує, яке значення має статутний та власний капітал для власників підприємства. Чим більший статутний фонд, тим захищенішим є підприємство від впливу загрозливих для його іс-нування факторів. Якщо через збиткову діяльність перманентно зменшується власний та статутний капітал, то підприємство мо-же опинитися на межі банкрутства. 4. Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Вкладами учасників та засновників до статутного фонду поряд зі спо-рудами, обладнанням, цінними паперами та іншими матеріаль-ними цінностями можуть бути грошові кошти. Вони використовуються для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості за позиками. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність підприємст-ва. 5. Функція забезпечення незалежності. На практиці в разі високого рівня заборгованості та залежності від позичкових дже-рел фінансування в оперативну діяльність підприємства можуть втручатися кредитори. Цього можна уникнути, якщо в підприєм-ства великий статутний фонд та власний капітал. Отже, статут-ний капітал забезпечує право на управління виробничими факто-рами та майном підприємства. 6. База для нарахування дивідендів. Одержаний протягом ро-ку прибуток або розподіляється та виплачується власникам кор-поративних прав у вигляді дивідендів, або тезаврується (спрямо-вується на збільшення статутного фонду, на виробничий розвиток чи до резервних фондів). Дивіденди, як правило, нараховуються за встановленою ставкою згідно з часткою акціо-нера (пайовика) у статутному фонді. 7. Функція управління та контролю. Згідно із законодав-ством власники підприємства можуть брати участь у його управлінні. Найвищим органом АТ чи ТОВ є збори учасників това- риства, які призначають керівні органи та ревізійну комісію. Фактичним власником підприємства є власник контрольного пакета його корпоративних прав. Той, хто володіє контрольним пакетом, здійснює власну стратегічну політику розвитку під-приємства, формує дивідендну політику, контролює кадрові питання. 8. Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статут-ний фонд (власний капітал) підприємства створює підґрунтя для довіри до нього не лише з боку інвесторів, а й з боку постачаль-ників факторів виробництва та споживачів готової продукції. Крім того, підприємству із солідним власним капіталом набагато легше залучити кваліфікований персонал. Функції статутного фонду, а також цілі його зменшення та збільшення унаочнює табл. .1. Таблиця .1 ФУНКЦІЇ ТА ЦІЛІ ЗБІЛЬШЕННЯ (ЗМЕНШЕННЯ) СТАТУТНОГО ФОНДУ Функції статутного фонду Цілі збільшення Цілі зменшення • заснування та введен-ня підприємства в дію • модернізація чи роз-ширення виробництва • санація балансу • відповідальності та га-рантії • реалізація інвестицій-ного проекту • одержання санаційно-го прибутку • забезпечення життєдія-льності підприємства • поліпшення ліквідності та платоспроможності • підвищення ринкового курсу акцій • фінансування та за-безпечення ліквідності • придбання корпорати-вних прав інших під-приємств • згортання діяльності • забезпечення незалеж-ності • поглинання чи придбання контрольного па-кета інших підприємств • концентрація капіталу в руках активних власників • база для нарахування дивідендів • виконання вимог щодо мінімального розміру статутного фонду • приведення у відпові-дність обсягів власно-го капіталу та майна • управління та контролю • оптимізація дивіденд-ної політики • проведення певної ди-відендної політики • рекламна (репрезента-тивна) функція • проведення санації • конфлікти між учасни-ками ТОВ Зрозуміло, що статутний фонд є основною складовою власно-го капіталу. Щоб характеризувати співвідношення між власним капіталом та статутним фондом підприємства, обчислюють бала-нсовий (розрахунковий) курс корпоративних прав, передусім ак-цій. Балансовий курс показує суму чистих активів, які припада-ють на одну акцію (частку, пай). Він дорівнює вираженому в процентах відношенню між власним капіталом та статутним фо-ндом. Від балансового курсу визначально залежить формування попиту та пропозиції на корпоративні права підприємства, тобто він є основою для встановлення їх ринкового курсу. Якщо балансовий курс вищий від номінального, тобто пере-вищує 100 відсотків, то це означає, що власний капітал переви-щує статутний фонд. Отже, у підприємства сформований додат-ковий капітал, резервні фонди та (або) є нерозподілені прибутки. У разі, якщо номінальний курс перевищує балансовий, тобто останній є меншим 100 відсотків, то це означає, що власний капі-тал підприємства є меншим за статутний фонд. Це можна спосте-рігати лише тоді, коли підприємство має непокриті резервними фондами та іншими джерелами збитки. Перед таким підприємст-вом постає необхідність у санації балансу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ, ЙОГО ФУНКЦІЇ ТА СКЛАДНИКИ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
