БОРЕЦЬКИЙ Микола (19.12. 1879 — р. с. невід.) — учитель, церк. і громад. діяч, митрополит УАПЦ. Н. в м-ку Сарни Липовецького пов. Київ. губ. (нині село Монастирищенського р-ну Черкас. обл.) в родині священика. Навч. в Уманському духовному уч-щі; 1901 закінчив Київ. духовну семінарію. 1901—02 — учитель двокласної церк.-парафіяльної шк. в с. Липівка. Закінчив курси вчителів природознавства в Харкові, після чого працював у двокласній церк.-учительській шк. в с. Кирилівка Звенигородського пов. Київ. губ. (нині с. Шевченкове Звенигородського р-ну Черкас. обл.). 1904 висвячений на священика, був парохом Свято-Успенської церкви в с. Коханівка Він. пов. Подільської губ. (нині село Липовецького р-ну Він. обл.). Згодом його було переведено на парафію в с. Мала Жмеринка Він. пов. Подільської губ. (нині село Жмеринського р-ну Він. обл.). Від серп. 1909 — учитель Закону Божого у Жмеринській жін. та чол. г-зіях. Через утиски церк. начальства перейшов працювати до Він. учительського ін-ту, а незабаром за підозрою в політ. неблагонадійності його переведено до вчитель-
ської семінарії в м. Черкаси. Якийсь час служив священиком у м. Гайсин, викладаючи водночас Закон Божий у залізничній шк. та г-зіях. На поч. 1914 його було призначено духівником до Він. учительського ін-ту. Восени того-таки року — полковий священик і благочинний 65-ї д-зії. Навесні 1917 повернувся до Гайсина. У квіт. 1917 на єпархіальному з’їзді Подільської губ. обстоював українізацію та автокефалію Укр. правосл. церкви. За запровадження укр. мови в богослужінні зазнавав утисків від єпархіального начальства. У верес. 1917 був обраний головою міськ. думи м. Гайсин; під його головуванням дума підтримала Універсали Української Центральної Ради. Водночас виконував обов’язки настоятеля міськ. собору. Один з організаторів підготовки до Всеукраїнського православного церковного собору, який створив Українську автокефальну православну церкву 14—30 жовт. 1921 і на якому його було обрано єпископом Гайсинським. Гайсинська єпархія УАПЦ була однією з найорганізованіших на Поділлі. Б. протягом лип.—груд. 1924 виконував обов’язки окружного єпископа УАПЦ у Полтаві, а 1925—26 — знову на Гайсинщині, у трав.—жовт. 1927 очолив єпископську каф-ру УАПЦ у Зінов’євську (нині Кіровоград). 27 жовт. 1927 за рекомендацією митрополита В.Липківського Б. було обрано митрополитом УАПЦ. Йому довелося керувати церквою в умовах посилення утисків з боку влади. Однак він зумів відвідати Волин., Полтав., Дніпроп., Кам’янець-Подільську окружні церкви. У лип. митрополит Б. адресував заяву до наркома внутр. справ УСРР В.Балицького, в якій протестував проти утисків церкви, зазначаючи, що УАПЦ «не користується всіма тими правами, що дає церкві закон УСРР». 3 січ. 1930 Б. допитано в Київ. ДПУ з приводу його проповідей, виголошених у Києво-Михайлівському Золотоверхому соборі. Скликаний владою 28—29 січ. 1930 собор УАПЦ «ухвалив» «самоліквідацію» церкви (протоколи цього «собору» дослідникам невідомі). У берез.— квіт. 1930 Б. не раз допитувало ДПУ, імовірно, зондуючи можливість його залучення до процесу СВУ (див. «Спілки визволення України» справа 1929—1930). 17 черв. 1930 Б. заа-
рештовано. Судова трійка при колегії ДПУ УСРР 4 лип. ухвалила вирок — ув’язнити його у концтаборі терміном на вісім років. Б. перевезли спочатку в розпорядження секретного від. ОДПУ до Москви, а потім разом із групою засуджених у т. зв. справі СВУ — в м. Ярославль (нині місто в РФ) до політ. ізолятора. Там він тяжко захворів. Останні звістки про безпорадний стан митрополита дійшли 1935. Подальша його доля невідома. Літ.: Зінченко А. …Я люблю свою Батьківщину і свою рідну Церкву. «Київська старовина», 1993, № 3. А.Л. Зінченко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Борецький Микола» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
