Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності
Метод дисконтування Cash-flow Метод дисконтування Cash-flow називають також методом розрахунку внутрішньої (потенційної) вартості інвестиції. У разі використання цього методу відповідні інвестиційні рішення при-ймаються на основі порівняння абсолютних величин: теперіш-ньої вартості вхідних і вихідних грошових потоків, які є наслід-ком інвестиційних вкладень. При цьому ставка дисконтування, яка застосовується при розрахунках теперішньої вартості, є зада-ною і відповідає ставці дохідності за можливими альтернативни-ми вкладеннями. Доцільність фінансових інвестицій в окремі об’єкти визнача-ється шляхом приведення до теперішньої вартості очікуваних чи-стих грошових потоків (Cash-flow) від здійснення інвестицій та зіставлення сумарної величини цих потоків із собівартістю інвес-тицій (грошових виплат на придбання інвестиції). Вартість інвес-тиції визначається за таким алгоритмом: , (8.1) де Со — вартість інвестиції; CF — чистий грошовий потік (Сash-flow) від здійснення інвестиції; Ео — собівартість інвестиції; r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування (r = p/100 %); p — ставка дисконтування (ставка дохідності за найкращою (або середньою) з альтернативних можливостей вкладення коштів на ринку); складається з двох компонентів: фіксованої ставки за безризиковими вкладеннями та середньоринкової премії за ри-зик; n — період, протягом якого кошти вкладаються у фінансові інвестиції (кількість інтервалів, за які нараховуються доходи). Якщо керуватися критерієм прибутковості, рішення щодо інвестиційних вкладень може бути прийняте, якщо вартість інвестиції є не менше нуля (Со > 0). У такому разі рентабель-ність фінансових інвестицій дорівнюватиме або перевищува-тиме ставку рентабельності за альтернативними вкладеннями на ринку. У разі наявності багатьох альтернативних вкладень перевага віддається тому фінансовому інструменту, вартість якого є найвищою. Приклад 1 Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні об-лігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати з диско-нтом у 10 %, фіксована ставка процента за облігаціями становить 12 % річних до номіналу зі щоквартальною виплатою доходів. Обсяг фінан-сових інвестицій дорівнює 90 000 тис. грн; комісійна винагорода фінан-сового посередника за придбання та зберігання облігацій — 0,5 % їх номінальної вартості (сплачується одночасно з придбанням облігацій). Як альтернатива — підприємство може вкласти зазначену суму коштів у банківський депозит з процентною ставкою 20 % річних (або 5 % за квартал) із щоквартальним нарахуванням доходів. Проведемо оцінку доцільності інвестиційних вкладень у згадані об-лігації. Враховуючи базові умови, номінальна вартість облігацій стано-витиме 100 000 грн; комісійна винагорода фінансового посередника — 500 грн; квартальна сума процентів — 3000 грн (3 % за кожен квартал). У таблиці наведені розрахунки теперішньої вартості майбутніх доходів від здійснення інвестицій. Період, n (квартал) Грошовий потік від фінансових інвестицій, CF Процентний фактор теперішньої вартості, 1/(1 + r)n Теперішня вартість очікуваних доходів, CFn/(1 + r)n 1-й 3000 0,95238 2857 2-й 3000 0,90703 2721 3-й 3000 0,86384 2592 4-й 3000 0,82270 2468 5-й 3000 0,78363 2351 6-й 3000 0,74622 2239 7-й 3000 0,71068 2132 8-й 103 000 0,67684 69 715 Загальна теперішня вартість майбутніх грошових надходжень від здійснення інвестицій в облігації 87 075 Загальна собівартість інвестиції 90 500 Вартість інвестиції –3425 Отже, розрахунки показують, що вартість інвестиції є від’ємною. Це означає, що вкладення коштів у дані облігації є менш вигідним, ніж альтернативне вкладення на депозитний рахунок.
Охарактеризований метод оцінки інвестицій є універсальним і може використовуватися як для оцінки фінансових, так і реаль-них інвестицій. Разом з тим його застосування є проблематичним у разі ускладнень із прогнозуванням майбутніх грошових потоків від інвестицій та у разі невизначеності строків, на які вкладають-ся кошти. За наявності інфляційних очікувань наведені розрахун-ки слід скоригувати на прогнозний рівень інфляції, зокрема но-мінальну ставку дохідності в плановому періоді слід привести до реальної (з урахуванням індексу інфляції). Метод ефективної ставки процента Розрахунок ефективної ставки процента здійснюється як при оцінці доцільності інвестицій, та і при визначенні їх вартості для відображення у фінансовому обліку. При цьому застосовують рі-зні концепції розрахунку ефективної ставки. Ефективна ставка процента за фінансовими інвестиціями — це реальна ставка дохідності (рентабельність) інвестиційних вкладень за визначений період. Цей показник характеризує рен-табельність інвестиційних вкладень, розраховується як відно-шення річного процента за вкладеннями (скоригованого на сере-дньорічну суму дисконту (+) чи премії (–) до величини вкладень (собівартості інвестицій) . Метод ефективної ставки процента застосовується для оцінки фінансових вкладень з фіксованою ставкою дохідності (облігації, привілейовані акції, депозитні сертифікати тощо). При цьому може використовуватися як статичний, так і динамічний підхід. За статичного підходу вигідність інвестицій визначається на основі порівняння ефективної ставки процента за кількома альте-рнативними об’єктами інвестування. Перевага віддається тим ін-вестиціям, які характеризуються вищою рентабельністю. Якщо погашення інвестицій здійснюється в кінці періоду і во-ни придбані з дисконтом, тобто за ціною, нижчою, ніж ціна по-гашення, то інвесторам доцільно використати такий алгоритм розрахунку ефективної ставки процента (Re): , (8.2) де d — дисконт, виражений у процентах (Kн – Kе); i — фіксована процентна ставка; Kе — курс емісії (собівартість інвестицій), %; Kн — курс погашення інвестицій, %. У разі, якщо фінансові інвестиції придбані з премією, тобто за ціною, вищою, ніж ціна їх погашення, то формула 8.2 набуде та-кого вигляду: , (8.3) де g — премія, з якою придбані інвестиції (Kе – Kн). Звичайно, у разі необхідності у зазначених формулах можуть використовуватися не лише відносні, а й абсолютні величини. Приклади розрахунку ефективної ставки процента наведені в розд. 6 при дослідженні умов емісії та погашення облігацій. За-вдяки розрахунку ефективної ставки процента можна знайти на-ближене значення рентабельності вкладень. Недоліком викорис-тання цього методу оцінки є те, що він не враховує чинник зміни вартості грошових потоків у часі. Усунути його можна, вдавшись до розрахунку внутрішньої ефективної ставки процента. Метод визначення внутрішньої норми прибутковості (internal rate of return, IRR) при оцінці інвестицій передбачає розрахунок відносного показника — ставки дохідності, за якої вартість інвестиції дорівнює нулю (теперішня вартість усіх грошових видатків на здійснення інвестиції дорівнює теперішній ва-ртості всіх грошових надходжень від цієї інвестиції). Ця ставка відповідає мінімальній ставці рентабельності, за якої пріоритет може надаватися альтернативним вкладенням на ринку. Правило прийняття інвестиційних рішень за цим методом формулюється таким чином: перевага повинна віддаватися то-му об’єкту інвестицій, внутрішня норма прибутковості за яким є більшою, ніж середня ставка дохідності за альтернативними вкладеннями на ринку капіталів. Для розрахунку внутрішньої норми прибутковості у формулу 8.1 замість Cо підставимо нуль, а замість r — коефіцієнт, який характеризує внутрішню ставку дохідності (re), оскільки саме за нульової внутрішньої вартості інвестицій їх норма дохідності до-рівнює середній ставці дохідності за альтернативними вкладен-нями. Методом передбачено, що шукану процентну ставку мож-на розрахувати на основі зіставлення вартості інвестицій за двох пробних варіантів ставок дисконтування (re1; re2), які підбира-ються таким чином, що в інтервалі між re1 та re2 вартість інвес-тиції змінює своє значення з «+» на «–», і навпаки. На основі пе-ретворень у формулі 8.1 отримаємо алгоритм, який рекомендується використовувати для розрахунку внутрішньої норми прибутковості: , (8.4) де Со1; Со2 — внутрішня вартість інвестиції за різних варіантів ставки дисконтування. Якщо re > r, то інвестиції в аналізований об’єкт вигідні. З ме-тою апробації цього методу розглянемо умовний приклад.
Приклад 2 Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні об-лігації за тими самими умовами, що і в прикладі 8.1. Розрахуємо норму дохідності, за якої внутрішня вартість інвестиції становить нуль. Для цього виконаємо розрахунки вартості інвестицій за використання двох пробних варіантів ставки дисконтування: 20 і 16 % річних або, відпові-дно, 5 та 4 % квартальних: re1 = 5 %; re2 = 4 %.
Період, n (квартал) Грошовий потік від фінансових інвестицій, CF Процентний фактор теперішньої вартості, re1 = 5 % Теперішня вартість очікуваних доходів, re1 = 5 % Процентний фактор теперішньої вартості, re2 = 4 % Теперішня вартість очікуваних доходів, re2 = 4 % 1-й 3000 0,952 2857 0,962 2886 2-й 3000 0,907 2721 0,925 2775 3-й 3000 0,864 2592 0,889 2667 4-й 3000 0,823 2468 0,855 2565 5-й 3000 0,784 2351 0,822 2466 6-й 3000 0,746 2239 0,790 2370 7-й 3000 0,711 2132 0,760 2280 8-й 103 000 0,677 69 715 0,731 75 293 Загальна теперішня вартість майбу-тніх грошових надходжень від здій-снення інвестицій в облігації 87 075 93 302 Загальна собівартість інвестиції 90 500 90 500 Вартість інвестиції –3425 +2802
Підставивши у формулу 8.4 відповідні значення, отримаємо шукану внутрішню норму дохідності:
Внутрішня ставка дохідності становить 4,45 % квартальних, тобто 17,8 % річних. Це означає, якщо за альтернативними вкладеннями дохід-ність перевищуватиме 17,8 %, то інвестиції в облігації з наведеними у при-кладі умовами є невигідними. Якщо ж ставка дохідності за альтернативними вкладеннями є меншою, ніж розрахована внутрішня ефективна ставка, то рішення про інвестування коштів у ці облігації може бути акцептовано.
За наявності кількох альтернативних об’єктів інвестування перевага віддається тому, внутрішня ставка процента за яким є вищою. У практиці фінансової діяльності суб’єктів господарювання у країнах з розвинутими ринковими інституціями охарактеризований метод оцінки інвестицій на сьогоднішній день є найуживанішим . Ризик зміни процентних ставок і дюрація Період, на який інвестор планує вкласти кошти у цінні папери, не завжди збігається з періодом обігу цих цінних паперів. У та-кому разі інвестиційні вкладення реалізуються за ринковим кур-сом. Цей курс значною мірою залежить від процентних ставок на ринку капіталів. Якщо вони зростають, курс цінних паперів з фі-ксованою номінальною ставкою процента падає, і навпаки. Отже, у разі зміни процентних ставок на ринку капіталів інвестор, який здійснив фінансові вкладення в цінні папери з фіксованою став-кою дохідності, зазнає ризику курсових втрат. Найважливішим інструментом оцінки ризику зміни процент-них ставок та його нейтралізації є розрахунок показника дюрації. Дюрація характеризує середньозважений період, протягом якого інвестор може амортизувати собівартість інвестиції, тобто отримати початкову суму фінансових вкладень. Завдяки показ-нику дюрації інвестор може дістати інформацію про середній строк, протягом якого кошти будуть заморожені в тому чи іншо-му об’єкті інвестицій. Для розрахунку цього показника слід ско-ристатися інформацією щодо курсової вартості інвестицій, про-гнозної величини Cash-flow від здійснення інвестиції в розрізі окремих періодів, середніх процентних ставок на ринку, прогно-зного періоду володіння інвестицією та періоду обігу цінних па-перів. Дюрація розраховується за таким алгоритмом: , (8.5) де D — показник дюрації (кількість періодів); t — порядковий номер періоду здійснення платежу (t => n); CFt — чистий грошо-вий потік від інвестиції в періоді t; r — коефіцієнт, який характе-ризує ринкову ставку дисконту за аналогічними фінансовими вкладеннями. Чим ближче показник дюрації до планового періоду вкладання коштів, тим меншим є ризик зміни процентних ставок. Значення цього показника за облігації з нульовим купоном збігається зі строком їх погашення. У такому разі зміна процентних ставок на ринку фактично не впливає на ринковий курс цінних паперів. Зрозуміло, що чим вищою є ефективна ставка процента за ін-вестиціями та інтенсивнішими грошові потоки від її здійснення (раніше і частіше здійснюватимуться платежі), тим нижчим буде показник дюрації, і навпаки.
Приклад 3 Підприємство планує здійснити фінансові вкладення у державні об-лігації зі строком погашення 2 роки. Облігації можна придбати за рин-ковим курсом 93,3 %; номінальна вартість пакета облігацій — 100 тис. грн; фіксована ставка процента (купон) за облігаціями — 12 % річних до номіналу зі щоквартальною виплатою доходів. Середня ставка на ринку дорівнює 16 % (або 4 % за квартал). У таблиці наведено розраху-нок показника дюрації за згаданими облігаціями.
Період, n (квартал) Грошовий потік від фінансових інвестицій, CF Процентний фактор теперішньої вартості, r = 4 % Теперішня вартість очікуваних доходів, r = 4 % Зважена теперішня вартість (гр. 1 • гр. 4),
1 2 3 4 5 1-й 3000 0,962 2886 2886 2-й 3000 0,925 2775 5550 3-й 3000 0,889 2667 8001 4-й 3000 0,855 2565 10 260 5-й 3000 0,822 2466 12 330 6-й 3000 0,790 2370 14 220 7-й 3000 0,760 2280 15 960 8-й 103 000 0,731 75 293 602 344 Сума 93 302 671 551
Дюрація облігацій становить 7,19 кварталів (671 551 : 93 302) або 1,8 року. Показник дюрації можна розраховувати як щодо окремих цінних паперів, так і стосовно портфеля інвестицій. Дюрація інвестиційного портфеля визначається як сума показників дюрації за окремими складовими портфеля, скоригована на питому вагу ринкової вартості окремих цінних паперів у загальній вартості інвестиційного портфеля. Стратегія управління ризиками зміни процентних ставок по-винна бути побудована таким чином, щоб загальна величина дю-рації інвестиційного портфеля збігалася з плановим періодом, на який інвестор планує вкладати кошти. У такому разі ризик зміни процентних ставок нейтралізується. При використанні показника дюрації як чинника прийняття інвестиційних рішень слід мати на увазі, що він не враховує на-кладні витрати, пов’язані з інвестиційними вкладеннями.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка доцільності вкладень в інвестиції з фіксованою ставкою дохідності» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
