Оцінка доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права
Довгострокове інвестування коштів суб’єктів господарювання у корпоративні права інших підприємств здійснюється переваж-но з метою поглинання цих підприємств, придбання контролю над ними, одержання доступу до певного сегмента ринку, ство-рення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдин-гів тощо). Рідше підприємства вкладають кошти в акції, частки інших підприємств на довгостроковий період з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів. Це зумовлено тим, що залучений підприємством капітал доцільно вкладати саме в розвиток під-приємства, тобто в реальні інвестиції. Виходячи з головного завдання поточного фінансового інвес-тування — прибуткове вкладання тимчасово вільних коштів і створення ліквідних резервів, короткострокове інвестування ко-штів у корпоративні права здійснюється переважно в акції, оскі-льки цей фінансовий інструмент є наймобільнішим. Проблема для фінансиста полягає в тому, щоб вибрати акції емітента, які є найбільш вигідним об’єктом інвестування з погляду ліквідності, прибутковості та накладних витрат. Вважається, що рішення відносно придбання акцій слід прийма-ти, провівши їх попередній технічний і фундаментальний аналіз. Фундаментальний аналіз акцій Рішення щодо вкладання коштів у ті чи інші корпоративні права може прийматися на основі результатів фундаментального аналізу. Згідно з цим прийомом оцінки фінансових інвестицій їх ринковий курс визначається внутрішньою вартістю підприємства (Intrinsic Value) та його корпоративних прав. Завданням фундаментального аналізу є визначення реальної внутрішньої вартості акцій. Якщо ця вартість перевищує їх ри-нкову ціну, то курс акцій є заниженим, а отже, в них можна вкла-дати кошти. Навпаки, якщо внутрішня вартість акцій є нижче за ринкову ціну, то їх курс завищений, а отже, інвестиції в такі кор-поративні права робити не варто. У розпорядженні фінансових аналітиків є численні методи оцінки вартості підприємства. Для розрахунку внутрішньої (об’єктивної) вартості корпора-тивних прав (акцій), навколо якої коливається їх ринковий курс, слід проаналізувати цілий ряд кількісних та якісних чинників, які характеризують фінансово-господарську діяльність емітента. До основних кількісних факторів, які впливають на внутрішню вар-тість акцій, належать: • нинішні та потенційні показники прибутковості; • величина та структура затрат; • структура капіталу; • рівень дивідендних виплат тощо. Серед якісних чинників, які визначають вартість підприємства в цілому та його корпоративних прав зокрема, виокремлюють: ■ якість менеджменту; ■ наявність ноу-хау; ■ спроможність до інновацій; ■ ситуація на ринку та перспективи продуктової програми тощо. Так само, як і при оцінці інвестицій з фіксованою ставкою до-хідності, в процесі фундаментального аналізу акцій розрахову-ються статичні і динамічні показники. Серед численних статичних фінансових показників, які хара-ктеризують внутрішню вартість корпоративних прав, в аналізі акцій здебільшого використовують: • балансовий курс корпоративних прав; • чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію; • дивіденди на одну просту акцію; • рентабельність акції; • відношення ринкового курсу до чистого прибутку на одну акцію (price earnings ratio, PER); • відношення ринкового курсу акцій до показника Cash-flow на одну акцію (KCF) . Прийняття рішень щодо доцільності інвестування коштів здійснюється на основі порівняння вказаних статичних показни-ків за різними можливими об’єктами інвестування, а також за ряд минулих періодів. Особливо придатними для цього вважаються два останні показники: PER та KCF. Прогнозування майбутнього курсу акції на основі PER уперше застосував у 1960 р. американський економіст С. Ніколсон . Про-ведені в США та Західній Європі емпіричні дослідження показу-ють, що курс акції з нижчим значенням PER має кращу динаміку порівняно з тими, в яких PER є вищим. Особливо чітко ця тенде-нція проявляється в короткостроковому періоді. За додатковий критерій при оцінці внутрішньої вартості акцій досить часто використовують показник KCF. Чим меншим є зна-чення цього показника, тим вищою є внутрішня вартість акцій. Вважається, що показник KCF дає об’єктивнішу картину потен-ціалу прибутковості підприємства, оскільки враховує різні мето-дики визначення чистого прибутку та нарахування амортизації, які передбачені різними вимогами до складання фінансової звіт-ності. Завдяки цьому він дозволяє порівнювати привабливість акцій у міжнародному вимірі. Наприклад, аналіз акцій на основі порівняння показника PER відносно однакових американських та японських підприємств показує суттєвий розрив між значеннями цього показника, що пояснюється застосуванням різних підходів при визначенні чистого прибутку та нарахуванні амортизації. Як-що ж для порівняння використати показник KCF, то розрив між параметрами акцій відповідних підприємств суттєво зменшується . Фінансистам слід ураховувати той факт, що інформативність пока-зника KCF знижується при міжгалузевому порівнянні. Це зумов-лено різним рівнем фондомісткості, а отже, інтенсивністю нараху-вання амортизації підприємствами різних галузей. Оцінка акцій на основі аналізу окремих показників не потре-бує застосування складних фінансово-математичних розрахунків і значних витрат часу. Однак інвестиційні рішення повинні при-йматися з урахуванням значення не одного, а комплексу показ-ників. Оцінка доцільності інвестицій в акції на основі поєднання багатьох комбінованих показників здійснюється в процесі стати-стичного регресійного аналізу (див. розд. 11). Значна кількість моделей оцінки вартості акцій, які застосо-вуються в процесі фундаментального аналізу, базуються на кон-цепції теперішньої вартості майбутніх грошових потоків (Net Present Value). Методологія теперішньої вартості була вже засто-сована нами при оцінці доцільності вкладень в інвестиції з фіксо-ваною процентною ставкою. Згідно з цією концепцією, яка вперше сформульована ще в 1938 р. американським економіс-том Д. Вільямсом, курс акції визначається її внутрішньою (поте-нційною) вартістю, яка, в свою чергу, розраховується приведен-ням до теперішньої вартості всіх майбутніх доходів інвестора, які можуть генеруватися цією акцією (доходи можуть бути у вигляді дивідендів, приросту курсової вартості акцій та ціни переважних прав на придбання додаткових акцій). При вкладанні коштів в акції на визначений період їх внутрі-шня вартість може бути розрахована за таким алгоритмом: (8.6) де K0 — теперішня (внутрішня) вартість акції; Rt — чистий гро-шовий потік, генерований акцією в певному періоді t => n; Kn — ціна, за якою акція може бути реалізована в плановому періоді n; r — коефіцієнт, який характеризує ставку дисконтування; n — період, в якому погашається фінансова інвестиція. У разі, якщо кошти інвестуються в акції на невизначено трива-лий період (t => ), то теперішня вартість грошових коштів, які можуть бути отримані в результаті продажу акції, суттєво не впли-ває на її внутрішню вартість. У такому разі рекомендується засто-совувати такий алгоритм розрахунку внутрішньої вартості акцій: (8.7) Якщо кошти вкладаються в акції на невизначений період (t => ) і емітент проводить політику виплати стабільних доходів (дивідендів), тобто R1 = R2 = … = Rn, то розрахунок внутрішньої вартості акцій у рамках фундаментального аналізу здійснюють за такою формулою: . (8.8) Проблематика практичного використання наведених формул полягає у точності прогнозування грошових доходів та правиль-ності визначення ставки дисконтування. Технічний аналіз акцій Технічний аналіз акцій ґрунтується на вивченні тенденцій розвитку ринкового курсу цінних паперів на основі побудови графіків і таблиць, що характеризують динаміку ціноутворення акцій у попередніх періодах. Завдяки побудові кривих розвитку курсової вартості, аналізу ринкових індексів і рейтингів фінансо-ві аналітики роблять прогнози щодо майбутнього курсу акцій і визначають найсприятливіші проміжки часу для їх купівлі-продажу з погляду можливостей отримання прибутку у вигляді курсових різниць. Базова концепція технічного аналізу звучить таким чином: існує деякий взірець, за яким відбувався розвиток курсу акцій у минулому, тож і майбутня динаміка курсу також буде побудована за згаданим взірцем. У процесі технічного аналізу фінансисти, як правило, не роб-лять акцент на внутрішні чинники, які впливають на курс акцій, зокрема показники внутрішньої вартості підприємства, структуру його капіталу, позиції на ринку, виробничу програму тощо . Ос-новним джерелом аналітичної інформації при цьому є інформа-ція, що генерується ринком цінних паперів. Як уже зазначалося в розд. 3, на ринковий курс акцій, окрім інформації про фінансово-господарську діяльність підприємства, впливає цілий ряд зовні-шніх чинників, зокрема політичні, психологічні, спекулятивні, загальноекономічні та ін. Розрізняють дві основні групи методів і прийомів технічного аналізу. Перша група досліджує базові тенденції на фондовому рин-ку чи окремому його сегменті (аналіз фондового індексу чи індексу активності в розрізі окремих галузей). Друга група призначена для аналізу тенденцій розвитку ринкового курсу акцій окремого емітента. Духовним батьком технічного аналізу акцій вважається аме-риканський економіст Ч. Доу, який уперше спробував пояснити існуючі на біржі тенденції на основі побудови відповідних діаг-рам (Charts). Графічне зображення динаміки курсу окремої акції, фондового індексу окремої галузі чи ринку в цілому вважається найважливішим інструментом технічного аналізу. У теорії і практиці можна зустріти численні види діаграм, які рекомендується застосовувати в процесі аналізу: лінійчаті, фігу-рні, стовпцеві тощо. Інформативність відповідних діаграм підви-щується, якщо разом з динамікою курсової вартості наводяться показники обороту по ринку в цілому чи в розрізі окремих цін-них паперів. Паралельне зростання ринкового курсу і обороту свідчить про позитивні тенденції. Якщо ж курс зростає, а оборот — навпаки, то це може свідчити про певний рівень невизначеності, яка існує на ринку, і про те, що незабаром курс змінить тенден-цію. У разі, якщо курс знижується, а обсяги зростають, то це мо-же сигналізувати про майбутню зміну тенденції: з падіння на під-вищення курсу. Першим кроком у ході технічного аналізу акцій є оцінка ситуації на фондовому ринку в цілому. Інвестор повинен з’ясувати, на якій стадії перебуває ринок: зростання, падіння чи у стані нейтральної фази. На основі своєї теорії Ч. Доу запропонував практичний спосіб оцінки ситуації на фондовому ринку — розрахунок індексу ділової активності. Найвідомішими на сьогоднішній день є такі фондові ін-декси: Dow Jones Industrial Index; S&P 500; Nasdaq (усі США); Deutsche Aktienindex = DAX (Німеччина); Dow-Jones — EURO-STOXX (Європа); Nikkei (Японія); СAC 40 (Франція); SMI = Schweizer Börsenindizes (Швейцарія); FT-SE 100 (Великобританія). Висновки щодо ситуації на ринку робляться на основі оцінки тренду (тенденції до падіння чи зростання) та циклічних коливань курсової вартості. Для цього використовують різні статистичні ме-тоди, найпоширенішим серед яких є побудова динамічного ряду ковзних середніх. Сигналом до вкладання коштів у фондові ін-струменти є початок фази зростання фондового індексу. Для оде-ржання прибутку у вигляді курсових різниць слід завчасно прода-ти акції. Саме тому важливим елементом технічного аналізу є пра-вильне визначення строків падіння ділової активності. Для оцінки розвитку курсової вартості окремої акції застосо-вують графічний трендовий аналіз, побудову лінії підтримки і опору та метод ковзної середньої . Трендовий аналіз окремої акції побудований на гіпотезі, що графічно визначений тренд зберігається протягом певного часу. Отже, упродовж цього часу курс акцій має тенденцію до руху у певному напрямку. Лінія тренду будується шляхом поєднання двох або більше мінімумів за зростаючого тренду, відповідно двох чи більше максимумів за спадаючого. У разі, якщо поточ-ний курс акцій «прориває» лінію тренду, то це є свідченням мож-ливої зміни тенденцій на ринку, що, в свою чергу, сигналізує про: а) доцільність інвестування коштів у акції — якщо курс акції перетинає спадаючу лінію тренду в бік збільшення і це супрово-джується зростанням обсягів торгів; б) доцільність продажу акцій — якщо поточний курс перети-нає зростаючу лінію тренду в бік зменшення, що супроводжуєть-ся зростанням обороту. На практиці можливою є ситуація, коли тривалий час курс ак-цій, незважаючи на суттєві коливання, не перевищує певної вер-хньої (так званої лінії опору) та нижньої межі (лінії підтримки). Цей феномен пояснюється психологічними мотивами учасників ринку. Курс може вийти за межі зазначених ліній у разі здійснен-ня певних операцій біржовими спекулянтами, появи сприятливих (чи несприятливих) новин, що стосуються об’єкта інвестування. Окрім охарактеризованих прийомів технічного аналізу, в тео-рії і практиці можна зустріти й інші підходи. Разом з тим фінан-сист повинен розуміти, що жоден метод не дає змоги із стопро-центною точністю спрогнозувати майбутній курс акцій. З метою вироблення оптимальної стратегії в галузі фінансових вкладень в акції на практиці слід поєднувати результати фунда-ментального та технічного аналізу. Застосувавши прийоми фун-даментального аналізу, можна вибрати найпривабливіший об’єкт інвестування, а кваліфіковано провівши технічний аналіз, розро-бити рекомендації щодо проміжків часу, протягом яких кошти слід вкладати, і коли необхідно здійснювати дезінвестиції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Оцінка доцільності фінансових інвестицій у корпоративні права» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
