БІЛОЛІССЯ — ранньомезолітичне (див. Мезоліт) поселення (10—9 тис. до н.е.) на правому березі р. Сарата між сучасними селами Білолісся Татарбунарського р-ну і Михайлівка Саратського р-ну Одес. обл. Відкрито А.Кремером. Палеографічна ситуація в межиріччі Дунаю та Дністра на час існування там поселення — степи з поодинокими деревами сосни, берези та вільхи. Вздовж берега Сарати виявлено 4 легких житла з вогнищами. Речовий комплекс складається з крем’яних знарядь та решток фауни: кісток коня, тура та сайгака. Серед знарядь — скребачки, різці, вістря, геометричні мікроліти (сегменти, трапеції, трикутники — вкладиші ножів, серпів; наконечники стріл), свердла, скобелі тощо. Певно, первісна община з 4-х сімей (по 4—6 осіб) полювала в долині р. Сарата протягом кількох місяців. Дослідники вважають, що поселення могло бути засноване кочовиками з балкано-дунайського регіону. Літ.: Станко В.Н. Ранний мезолит степей Северного Причерноморья. В кн.: Первобытная археология: поиски и находки. К., 1980; К проблеме западных связей мезолита степного Причерноморья (по материалам поселения Белолесье). В кн.: Новые материалы
288 БІЛОПІЛЛЯ
по археологии Северо-Западного Причерноморья. К., 1985. В.Н. Станко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «БІЛОЛІССЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
