БАЛЬЦЕР (Balzer) Освальд-Мар’ян (23.01.1858—11.01.1933) — польс. історик права. Н. в м. Ходорів. Проф. Львів. ун-ту (1887), дир. Крайового архіву гродських і земських актів у Львові (1891), від 1901 засн. і довголітній голова Т-ва підтримки польс. науки (1920 реорганізоване у Польс. наук. т-во у Львові); дійсний чл. НТШ (1926) і багатьох ін. наук. асоц. Досліджував держ. і адм. устрій Польщі доби середньовіччя, історію давнього права слов’ян. У праці «Генеалогія Пястів» подав чимало відомостей про династичні шлюби польс. князів і королів з Рюриковичами. На високому наук. рівні здійснив публікації юрид. пам’яток вірм. колоній Зх. України (див. Вірменські колонії в Україні 16—18 ст.) і книги кримінальних справ Сяноцького гродського суду за 1554—1638 — цінного джерела про опришківський рух (див. Опришки) в Надсянні та Лемківщині. П. у м. Львів. Тв.: Genealogia Piastуw. Krakуw, 1895; Historia ustroju Austrii w zarysie. Lwуw, 1899; Historia porуwnawcza praw sіоwiaсskich. Lwуw, 1900. Літ.: Заїкин В. Пам’яті великого вченого: З приводу смерті проф. О.Бальцера. «Дзвони», 1933, № 1; Dabkowski P. Oswald Balzer. Їycie i dzieіa. Lwуw, 1934. Т.Ю. Гошко.
Я. де Бальмен. Ілюстрація до поеми Т.Шевченка «Гамалія».
БАЛЮЗ Жан Казимир де (04. 08.1648—26.04.1718) — франц. дипломат кін. 17 — поч. 18 ст. Син придворного польс. королеви Марії Людовики, хрещеник польс. короля Яна II Казимира Ваза. Н. в м. Варшава. Початкову освіту та виховання здобув при королів. дворі, де був пажем, а вищу — в Парижі. Наприкінці 1703 відправлений франц. королем Людовиком XIV до Москви у справі торг. переговорів та посередництва між швед. королем Карлом XII та рос. царем Петром I. Місія була не-
вдалою. На зворотному шляху відвідав Батурин, де зустрівся з гетьманом І.Мазепою, котрого знав ще з Варшави. Б. прагнув вивідати політ. позиції гетьмана та зібрати додаткові відомості щодо заг. стану міжнар. відносин у Сх. Європі. Про ці відвідини залишився лист Б., опубл. І.Борщаком. У ньому наводяться дані про зовнішність, особисті якості Мазепи, рівень його освіченості, владні повноваження, авторитет у Війську Запорозькому, а також про його орієнтації в зовн.-політ. справах. Наприкінці 1704 Б. повернувся до Варшави, де працював секретарем франц. посольства. 1710—11 їздив до Москви в справі налагодження франц. посередництва між Швецією та Рос. д-вою. Петро I знову відповів відмовою. У трав. 1711 Б. покинув Росію і поїхав до Львова, звідти 1713 повернувся до Варшави. П. у м. Варшава. Літ.: Борщак І. Мазепа. Людина й історичний діяч. «ЗНТШ», 1933, т. 152; Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687— 1709. Мюнхен—К., 1988. В.В. Станіславський.
ковині. Ця високоякісна монета (0,5—0,35 г) — її карбували бани угор. Словенії за Бели IV, згодом, до 1354, бани Словенії та Северину (Северинський банат), а з 1377 і князі Валахії (див. Волощина) — свого часу поширилася в придунайських країнах. Є згадки про обіг Б. у Львові 16 ст. Літ.: Огуй О.Д. Монетно-лічильні найменування на Буковині та в Молдові в кінці 14 — першій третині 19 ст. Чернівці, 1997. О.Д. Огуй.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Бальцер Освальд-Мар’ян» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
