Загальна характеристика витрат на організацію телекомунікацій
Витрати на організацію телекомунікацій можна розділити на такі групи: 1) на розробку проекту системи, 2) на купівлю і встановлення технічних і програмних засобів, 3) на підключення до комунікаційних каналів, 4) на оплату послуг користування віддаленими ресурсами. 1) —3) — разові; 4) — поточні витрати. Перший вид витрат пов’язаний з оплатою праці проектувальни-ків телекомунікацій, які повинні: • оцінити потреби організації в телекомунікаціях; • визначити призначення телекомунікацій (наприклад, локальна мережа для обміну повідомленнями всередині організації або вузол для виходу на глобальні мережі); • зважити на можливості використання для телекомунікацій на-явної техніки; • оцінити перспективи придбання телекомунікаційного облад-нання і програмних засобів. Проектувальники надають план розміщення технічних засобів і перелік елементів (технічних і програмних елементів телекомунікацій), що їх слід закупити. На основі списку шукають постачальника конкретних технічних і програмних засобів, визначають сумарні витрати на їх закупівлю і пусконалагоджувальні роботи. Ці роботи передбачають встановлен-ня технічних засобів на місцях експлуатації, інсталяцію і відлагодження програмних засобів. Із виходом на глобальні мережі необхідно підключитися до ко-мутаційних каналів або вузлів. Для цього слід протягнути спеціаль-ний кабель або скористатися послугами існуючих комутаційних ка-налів. Скажімо, орендувати телефонний канал, отримати номер у службі оповіщення по радіотелефону тощо. Такі послуги завжди платні, оскільки вони зазначаються в переліку витрат для організації телекомунікацій. Останній вид витрат пов’язаний з регулярним використанням те-лекомунікацій. Це можуть бути щомісячні виплати за користування орендованими каналами зв’язку чи оплата часу користування каналом (за типом міжміських телефонних розмов). А ще витрати на викорис-тання телекомунікацій можуть бути пов’язані з оплатою інформації, отриманої з загальнодоступних баз даних. Разові витрати на організацію телекомунікацій можуть різнитися, але оцінюються досить однозначно — накопичення витрат на при-дбання технічних і програмних засобів та оплату праці людей. Поточні витрати (U) оцінюються менш однозначно. Їхня оцінка багато в чому залежить від використовуваних послуг телекомуніка-цій і фірм, які ці послуги надають. Послуги з використання каналу зв’язку можуть оцінюватися так: 1. Фіксована абонементна плата за певний проміжок часу. 2. Плата за час використання каналу. 3. Плата за трафік по каналу (трафік — обсяг інформації, переда-ний каналом). 4. Комбінована плата: фіксована і за час, фіксована і за трафік, за час і за трафік. У деяких випадках розмір плати визначатиметься відстанню до отримувача. Неоднаковість варіантів оплати послуг пояснюється різними ха-рактеристиками передавального середовища, використовуваним об-ладнанням та організаційними формами використання каналу. Плата за час використання каналу зазвичай стягується там, де ка-нал використовується непостійно. Вона може залежати від швидко-сті передачі інформації. Іноді це може бути фіксована плата, що здебільшого стягується тоді, коли канал виділяється в монопольне використання. Плата за час використання каналу може залежати від способу ви-користання каналу (комутація каналу, пакетів або повідомлень), оскільки для різних способів комутації використовується різне об-ладнання. Причому плата може різнитися залежно від сумарного ча-су використання каналу за певний проміжок часу. Для оцінки трафіка можуть використовуватися різні одиниці ви-міру: кілознак = 1000 знаків, кілосегмент = 1000 сегментів (1 сегмент = 64 знаки), кілопакет=1000 пакетів (1 пакет = 128 байтів). Плата за трафік зазвичай не залежить від використовуваного об-ладнання і методу підключення до каналу. Позаяк та сама фірма, що надає послуги зв’язку, може брати пла-ту по-різному, залежно від укладеного договору, необхідно визна-чити оптимальний варіант користування послугами зв’язку. Це мо-жна зробити на основі експертної оцінки інтенсивності обміну інформацією. Можливі такі рекомендації: 1. За інтенсивного обміну краще орендувати лінію зв’язку і вно-сити за її використання фіксовану абонементну плату. 2. За незначного обміну інформацією доцільно вибрати варіант оплати фактичного часу використання каналу або трафіка. Оплата послуг із використання баз даних теж може варіюватися. Зараз у світі налічується понад 5 тис. доступних баз даних (їхня кіль-кість постійно зростає), приблизно до 1000 з них є можливим діалого-вий доступ через шлюзові служби глобальних мереж. Щорічно у світі здійснюється декілька десятків мільйонів пошуків у базах даних, і ко-ристувачам надається декілька сотень мільйонів записів із них. Можливі два варіанти використання загальнодоступних баз даних: безпосередній діалоговий доступ і доступ за допомогою посередників. У разі безпосереднього доступу до баз даних слід платити: • за підключення до системи; • за використання каналу зв’язку; • за частковий або повний лістинг чи показ на екрані кожного запису; • за пробний пошук у базі даних; • за пошук у повній базі даних.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Загальна характеристика витрат на організацію телекомунікацій» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
