Селяни України у XVIII ст. розподілялися на різні групи, що відрізнялися між собою рівнем особистої за лежності, розміром і характером повинностей, роз міром наділу. Основними групами були поміщиць- кі та державні селяни, але перші значно переважали. До державних селян належали селяни, які жили на державних і власних землях, козаки Полтавської і Чернігівської губерній, селя-ни-однодвірці, солдати, що відслужили військову службу, їх сім'ї. Державні селяни поділялися на дві групи: 1) оброчні, тобто ті, котрі платили оброк (податок грошима або продуктами); 2) ті, що знаходилися на «господарському становищі». Посилюється феодальна експлуатація селянства. Замість дводенної на початку XVIII ст. панщина стає 4-5 денною у другій половині XVIII ст. Проте поступово спостерігається тенденція до заміни натуральних оброків грошовими. Крім цього, посполиті та рядові козаки сплачували значні державні податки. У 1783 р. юридично оформляється кріпосне право — забороняються переходи селян з місця на місце. У 1785 р. українська старшина наділялася правами російського дворянства.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становище селян» з дисципліни «Історія України»
