ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ НАУКОМІСТКОЇ ТА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ
Створення та впровадження на ринок нових товарів пов’язане, як уже неодноразово наголошувалося, із великим комерційним ризиком. На думку Ф. Котлера, нині на комерційну невдачу при-речено не менше 80 % загальної кількості нових товарів [38]. Значному зменшенню ризику інноваційної товарної політики сприяє достатнє та своєчасне інформаційне і нормативно-правове забезпечення всіх етапів створення сучасної наукомісткої та ви-сокотехнологічної продукції. Успіх нової продукції багато в чому залежить від її відповідності тому, чому віддає перевагу споживач (70—90 % успіху). Британські вчені вважають, що ринкові чинники за своїм значенням в чотири рази переважають науково-технічні. На їхню думку, процес розвит-ку нової техніки — це діалоговий процес взаємодії між створюва-чами продукції та її споживачами. Американські експерти засвід-чують, що 32 % комерційних невдач новацій є наслідком помилкової оцінки вимог ринку, 13 % — наслідком помилок у сфері збуту, 14 % — надто високих цін, 10 % — несвоєчасного початку продажу, 8 % — активної протидії конкурентів і тільки 23 % нови-нок зазнають невдачі із суто технічних причин [14]. Особливе місце належить дослідженню чинників, що впливають на конкурентосп-роможність нової продукції. Тут необхідні комплексні маркетингові дослідження і використання їх результатів в оперативному та стра-тегічному плануванні. У цьому зв’язку цікавими є дослідження американських учених Буза, Алена та Хемільтона, здійснених іще 1982 року [42]. Згідно з їхньою думкою, головними чинниками ко-мерційного успіху нових товарів слід вважати: — адаптованість товару до вимог ринку — 85 %; — відповідність товару особливим можливостям фірми — 62 %; — технологічні переваги товару — 52 %; — підтримка нових товарів керівництвом — 45 %; — використання процедур оцінювання — 33 %; — сприятливе конкурентне середовище — 31 %; — відповідність організаційної структури — 15 %. Таким чином, створюючи нову наукомістку і високотехноло-гічну продукцію треба брати до уваги: призначення та сферу за-стосування товару; особливості попиту; географічний розподіл попиту і споживання; головні країни експорту та імпорту; фір-ми—продуценти аналогічної продукції; техніко-економічний рі-вень аналогічної продукції; номенклатуру (асортимент) аналогів; основні відомості щодо технології виробництва; ймовірні якісні зміни товарної маси в перспективі; можливий вплив науково-технічного прогресу на вироби, що випускаються (технічний рі-вень, економічні показники, темпи вдосконалення та заміни); стан виробничих потужностей фірм-конкурентів; аналіз патент-но-ліцензійної діяльності провідних фірм на світовому ринку. Для експортної продукції ретельно аналізуються такі елемен-ти зовнішнього середовища, як конкуренція, інституційні чинни-ки, правова система. Для кожного з цих елементів оцінюються функціональні аспекти товару, дизайн, упаковка тощо. Аналізуючи навколишнє середовище, беруть до уваги місцеві ви-моги до ергономіки, розмірів, габаритів а також до стандартів. Ура-ховують кліматичні особливості, рівень сервісу, ставлення місцевих споживачів до кольору і зовнішнього оформлення товару, його від-повідність місцевим смакам і традиціям. Звертають увагу на назву нового товару, її інформативність, придатність для легкого запам’ятовування, а також на матеріали, що використовуються для упаковки. Оцінюючи конкурентне середовище, беруть до уваги наяв-ність аналогічних товарів та їхню конкурентоспроможність і мо-жливий життєвий цикл. Вивчають недоліки та переваги в оздоб-ленні товарів конкурентів, престижність їхніх товарних марок, якість та специфічні особливості упаковки власного товару, мож-ливості її поліпшення. До інституційних чинників передовсім належить вивчення ор-ганізацій, що здійснюють контроль за додержанням стандартів, випробовують і порівнюють якість товарів та упаковки. Відтак з’ясовують наявність у країні організацій, що можуть надати до-помогу у виборі найліпшої назви товару, здійснити кваліфіковане випробування упаковки. Значну увагу треба приділити вивченню правового середовища, що регламентує порядок використання товару в країні. Це передовсім стосується правил техніки безпеки та охорони довкілля, порядку па-тентування продукції, реєстрації торгової марки та назви товару. Такий аналіз особливо важливий для початкових стадій розроб-лення продукції. Пояснюється це тим, що рівень витрат на експлуа-тацію готового виробу на 80 % зумовлюється технічними характе-ристиками, закладеними конструкторами на початкових етапах проектування. На стадії виготовлення дослідного зразка конструк-тор може впливати на 15 % загальних витрат, а коли виріб переда-ється до серійного виробництва, ці можливості скорочуються до 5 %. У промислово розвинутих країнах мають місце цікаві тенден-ції щодо інформаційного забезпечення створення нової продук-ції. Його основою стають вимоги споживачів. Беручи до уваги результати опитування покупців, фірми визначають можливі вла-стивості майбутньої продукції, зміни в технології, прогнозують кон’юнктуру ринку та поведінку основної маси споживачів. На-приклад, більшість американських фірм створення нової продук-ції розпочинає з вироблення загальної концепції. На цьому етапі вивчається інформація служби маркетингу щодо переваг та недо-ліків продукції, яка вже виробляється, аналізуються відомості про діяльність конкурентів і розвиток відповідних ринків. Пропо-зиції служби маркетингу й інших підрозділів, які стосуються роз-роблення нової продукції, ранжируються з урахуванням потен-ційних виробничих витрат, характеристик можливих покупців і діапазону цін. Після цього з’ясовуються основні техніко-економічні параметри нового виробу, складається кошторис витрат, пов’язаних із розробленням нової продукції, визначається струк-тура витрат за етапами впровадження, установлюється ціна й умови продажу, порядок технічного обслуговування та обсяг по-слуг післяпродажного обслуговування, розраховується прибуток. Розробникам нової продукції надається також інформація про надійність раніше спроектованих ними виробів, перелік претен-зій споживачів протягом гарантійних термінів їх експлуатації. Цікавим є й досвід ФРН, де провідні фірми на етапі плануван-ня нової продукції часто застосовують метод «портфельного ана-лізу». З цією метою формується двовимірна матриця, де на осі абсцис зазначається фаза ринкового циклу товару, а на осі орди-нат — рівень рентабельності. Обсяг робіт за проектом зображу-ється як загальні витрати зі створення нової продукції або як очі-куваний обсяг продажу. Стратегічною метою такого дослідження є визначення оптимального розміщення всіх проектів у матриці за стадіями життєвого циклу продукції. Оскільки витрати, що здійснюються на початкових етапах, пов’язані з особливо вели-ким ризиком, то одночасно оцінюють кілька цільових проектів. Це дає змогу визначити так званий цільовий проміжок, що одна-ковою мірою враховуватиме стратегічні плани підприємства та специфічні особливості цільового ринку товару. Суттєво відрізняється від американського та європейського японський досвід інформаційного забезпечення продуктової ін-новації. Він відображує особливості стратегічного маркетингу на ринку, насиченому конкретним товаром. У цьому разі виробники намагаються випереджати запити покупців і пропонувати їм то-вари з новими властивостями, наявність яких споживач інколи навіть не міг би собі уявити. Беручи до уваги, що на сучасному етапі має місце прискорення всіх фаз життєвого циклу товару, японські підприємці вдало використовують науково-технічні до-сягнення для адекватного реагування на зміни ринкової ситуації. Це уможливлює завоювання міцних позицій на світовому ринку такими японськими товарами, як ЕОМ та периферійні пристрої до них, телевізори, радіоприймачі, відеомагнітофони, автомобілі тощо. Організаційні форми розроблення і втілення інноваційної стратегії, її інформаційне забезпечення здійснюють в японських компаніях спеціальні комітети, управління і штаби координуван-ня та планування НДДКР, а також проектні і раціоналізаторські групи, підрозділи науково-технічного прогнозування. Також має місце інтегрування різних автоматизованих систем — управлін-ня, обробки документації, проектування і виробництва, гнучких виробничих систем — у загальну систему управління інновацій-ною діяльністю. У процесі розроблення і затвердження плану НДДКР японські промислові компанії застосовують системний підхід. Для прийняття рішень важливе значення мають результа-ти, що їх отримують з допомогою методу «дерева цілей», систе-много аналізу, моделювання, імітування, розроблення сценарію. Методи системного підходу застосовуються на всіх етапах: від визначення мети до оцінювання плану, що приймається. Схва-люючи план, також беруть до уваги результати економічного аналізу, оцінювання ефективності, аналізу ризиків. Зменшення витрат на інформаційне забезпечення і координування дослідни-цької діяльності в компаніях досягається розподілом близьких за змістом нововведень за окремими блоками з підпорядкуванням одному керівнику. Зрозуміло, що характер технологічних та ін-формаційних зв’язків служби НДДКР з виробництвом і маркети-нговими підрозділами впливає на співвідношення централізації та децентралізації організації дослідницької діяльності в компаніях. Переваги централізованої організації НДДКР нових товарів пояс-нюються ліпшим зв’язком програм нововведень з політикою та довгостроковою стратегією компаній, забезпеченням більш кон-центрованого й ефективного використання вартісного обладнан-ня та фахівців високої кваліфікації. За децентралізованої органі-зації НДДКР мають місце тісніші зв’язки відповідної служби та її інформаційного забезпечення з виробничими та ринковими під-розділами, конкретним ринком і споживачами, що особливо важ-ливо для врахування особливостей споживання. Характерною тенденцією сучасного етапу інноваційної діяль-ності є посилення ролі малих підприємств у підвищенні науково-технічного потенціалу промислово розвинутих країн. Хоч пере-важну частину цього потенціалу зосереджено у великих компані-ях, але малі інноваційні підприємства часто перевищують їх з по-гляду комерціалізації досягнень науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт відносно нескладних в технічному від-ношенні товарів. Як зазначає американський вчений І. Ансофф [2], у промисловому запровадженні 500 значних технологічних нововведень і винаходів останніх двадцяти років провідна роль належить саме малим підприємствам (табл. 1). Таблиця 1 ЧАСТКА ТЕХНОЛОГІЧНИХ НОВОВВЕДЕНЬ НА ПІДПРИЄМСТВАХ РІЗНИХ РОЗМІРІВ У РОЗВИНУТИХ КРАЇНАХ (80-ті роки), % Країна Малі підприємства Середні підприємства Великі підприємства США 35 15 50 Великобританія 24 9 67 Німеччина 26 11 63 Японія 4 16 80 Франція 31 25 44 Канада 50 0 50 Разом 31 14 65 Інновації становлять одну з вирішальних передумов створення конкурентних переваг підприємства. Зрозуміло, що рівень випе-реджання конкурентів визначається мірою глибини та оригіналь-ності інноваційної ідеї. Абсолютна новизна ідеї щодо існуючих прототипів і аналогів трапляється не часто. Тому малі та середні підприємства здебільшого створюють інноваційні продукти, де абсолютну новизну мають окремі елементи або оригінальні спо-лучення вже відомих складових. Завдяки цьому створюються ін-новаційні продукти унікального характеру (табл. 2). Таблиця 2 ВАЖЛИВІ ІННОВАЦІЇ, СТВОРЕНІ МАЛИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ В ХХ СТОЛІТТІ Аерозольна упаковка М’які контактні лінзи Бакеліт Підвісний двигун Леза для безпечних бритв Безперервний розлив сталі Біосинтетичний інсулін Оптичний сканер Вакуумна трубка (кінескоп) Гелікоптер Пінний вогнегасник Прилад для газової хроматографії Гідравлічні гальма Порошковий вогнегасник Гірокомпас Штучний серцевий клапан Дефібрилятор Застібка-блискавка Каталітичний крекінг нафти Тепловий датчик Ксерографія Фронтальний навантажувач Отже, сучасний стан розвитку світової економіки свідчить, що найефективнішою є стратегія інновацій, котра базується на аналі-зі потреб ринку та розробленні знайдених ідей з допомогою фун-даментальних та прикладних досліджень. Готовність до впрова-дження нових ідей, а тим більше володіння інноваційним продуктом за умов глобалізації економіки, забезпечує підприємству-реципієнтові засадничі переваги. Водночас створення інновацій-ного продукту на підприємстві має передбачати всі складнощі виконання цієї нової, як правило унікальної, ризикованої та об-меженої в часі комплексної задачі. Можливість успіху нового продукту нині визначається не тільки промислово-економічними або технічними чинниками, а й культурою підприємництва, комунікаційними та інформаційними процесами маркетингового опосередковування та забезпечення інноваційної діяльності. Інакше кажучи, необхідно мати відповідні інституційні передумови та сприятливу й випереджальну нор-мативно-правову інфраструктуру інноваційного розвитку. Завдя-ки цьому за умов перехідної економіки можливе створення дійових механізмів збереження, ефективного використання та розвитку національного науково-технологічного потенціалу. Розв’язання цих проблем і має на меті «Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України», схвалена Постановою Верховної Ради України від 13 липня 1999 р. № 916-ХІV. У цьому документі зазначені пріоритетні напрямки науко-во-технологічного та інноваційного розвитку національної еко-номіки у сфері науки, технології та виробництва. Наукове забез-печення побудови інноваційно спрямованої економіки нового тисячоліття має базуватися на досягненнях фундаментальної на-уки, що мають світове визнання. Досягненню мети прискореної розбудови соціально орієнтованої ринкової економіки сприяти-муть прикладні дослідження і технології, що в них Україна має значний науковий, технологічний та виробничий потенціал (ра-кето- та літакобудування, хімічні та металургійні виробництва). Значної державної підтримки здобудуть дослідження у сфері технологічного розвитку, створення умов для високопродуктив-ної праці та сучасного побуту людини, розроблення медичних, технічних та медикаментозних засобів збереження і захисту її здоров’я, охорони довкілля. Випереджальними темпами мають розвиватися ресурсо-, енергоощадні технології та відповідні сис-теми технологічного супроводження переробних галузей вироб-ництва. Додержанню державних пріоритетів розвитку науки і техніки передовсім сприятиме впровадження високорентабель-них інноваційно-інвестиційних проектів, реалізація котрих може забезпечити якнайшвидшу віддачу і започаткувати прогресивні зміни в структурі виробництва і тенденціях його розвитку. Осно-вним механізмом реалізації пріоритетних напрямків мають бути загальнодержавні та галузеві наукові й науково-технологічні про-грами, а також інші інноваційні та інформаційні структури, які сприяють впровадженню нових технологій у виробництво. Вели-ку роль у створенні максимальної заінтересованості суб’єктів го-сподарювання щодо використання організаційно-економічного механізму міжнародного трансферу та експорту вітчизняних тех-нологій повинні відіграти посередницькі організації, які прово-дять маркетинг результатів наукових досліджень, тобто їхню ко-мерціалізацію. Концепцією науково-технічного розвитку передбачається та-кож стимулювання діяльності в галузі процесних та продуктових інновацій за рахунок диференційованих та заохочувальних пода-ткових пільг, запровадження для малих і середніх науково-виробничих організацій безповоротних субсидій у розмірі до 25 % загальної суми витрат на нововведення. Зрозуміло, що за умов трансформації економіки підвищити сприйнятливість виробників до сучасних світових досягнень науки і техніки можна не тільки за рахунок ринкових механізмів, а й з допомогою відповідної трансформації науково-технологічного потенціалу держави, по-будови організаційної структури науки на основі поєднання галу-зевого підходу як орієнтованого на забезпечення загального про-гресу наукових знань, так і проблемно орієнтованого, що найбільше відповідає ринковим відносинам. Прискоренню трансформації сприятиме створення національних та державних галузевих науково-технічних центрів (технопарків, технополісів, інноваційних бізнес-інкубаторів), а також структурних підрозділів підприємств, установ та організацій, промислових, аграрних та інших виробничих асоціацій для здійснення науково-дослідних робіт. Згідно з чинним законодавством України [Постанова Верхо-вної Ради України «Про Концепцію науково-технологічного та ін-новаційного розвитку України» від 13.07.99 р. № 916-XIV, Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків «Напівпровідникові технології i матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка», «Інститут елект-розварювання імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів» від 16.07.99 р. № 991-XIV (далі — Закон № 991-ХІV), Постанова Кабі-нету Міністрів «Про затвердження Положення про порядок ство-рення і функціонування технопарків та інноваційних структур ін-ших типів» від 22 травня 1996 р. № 549], інноваційна структура (технопарки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори) — це юридична особа будь-якої організаційно-правової форми, створена відповідно до законодавства (вид А), або група юридичних і фізич-них осіб, яка діє на основі договору про спільну діяльність (вид Б), з певною галуззю діяльності та типом функціонування, орієнтованим на створення та впровадження наукомісткої конкурентоспроможної продукції. Організаційне та методичне забезпечення створення і функці-онування інноваційних структур здійснюється Комісією з органі-зації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів. Для інноваційних структур, їхніх учасників, дочірніх i спіль-них підприємств, що виконують інвестиційні та інноваційні про-екти, Законом № 991-XIV запроваджено спеціальний режим інве-стиційної та інноваційної діяльності, який передбачає встановлення податкових та митних пільг, надання державної підтримки, а також інші заходи зі стимулювання діяльності. Такий спеціальний режим запроваджується терміном на 15 років i діє лише щодо інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямками діяльності протягом перших п’яти років з дати реєстрації проектів, але в межах зазначеного вище терміну дії цього режиму. Для організації відбору, проведення експертизи та фінансування інноваційних проектів за рахунок коштів державного бюджету по-становою Кабінету Міністрів України створено Українську держав-ну інноваційну компанію. Одним із завдань цієї державної небан-ківської фінансово-кредитної установи є надання маркетингових, посередницьких, юридичних та інших консультативних послуг. Державна підтримка створює засадничі передумови ефектив-ної інноваційної діяльності підприємств ринкової орієнтації, сприяє повнішому інформаційному забезпеченню маркетингу ін-новацій. Така інформація повинна бути результатом спеціального дослідження ринку інновацій, мати достатню достовірність, ста-лість та інтенсивність. Найперша мета інформаційного дослі-дження інноваційного продуктового пропонування полягає в то-му, щоб переконатися в наявності потреб у новому товарі, визначити стратегію його утвердження на цільовому ринку або в окремому сегменті. Предметом інформаційного дослідження є також з’ясування власних позицій проти конкурентних задумів, оцінка результатів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт фірм-конкурентів чи готових наукомістких виробів, здобуття адрес власників патентів і реєстраційних свідоцтв. Ви-вчаються також прогресивні досягнення галузевих технологій. Відповідна систематизація результатів інформаційного дослі-дження досягається створенням спеціальних досьє фірм — суб’єктів ринку інновацій та їхніх продуктів. Головними джере-лами знань про стан ринку інновацій, що їх можна отримати із зовнішнього середовища, є інформація, зафіксована на паперових (друкарські видання) або на електронних носіях. Важливу роль відіграє також конфіденційна інформація, отримана опитування-ми та спостереженнями. До інформації на паперових носіях належать статистичні до-відники Держкомстату України і місцевих органів самоврядуван-ня, повідомлення (звіти) в центральних та місцевих засобах масо-вої інформації за підсумками щорічного розвитку економіки. Широкого використання набули галузеві періодичні видання та довідники, спеціальні видання інноваційної сфери з автоматизації та сучасних технологій, патентної справи, винахідництва тощо. Саме в цих публікаціях можна знайти професійну інформацію стосовно інноваційних виробів та об’єктів інтелектуальної влас-ності, а також прямі чи опосередковані дані щодо: • цільового ринку та його окремих сегментів; • конкурентів і потенційних покупців; • актуальних напрямків розвитку науково-технічної думки; • інноваційних технологій у власній державі та за кордоном. Для інноваційних продуктів з великим експортним потенціа-лом дуже корисно вивчати закордонні фірмові довідники, такі як «Коmpas», «Europages», «Hansa busines direct». Довідники можуть характеризувати фірми окремих країн та регіонів, а також однієї чи кількох галузей. У міжнародних багатогалузевих довідниках подається коротка інформація про різні фірми: географічні коор-динати, телефон/факс, короткий опис предметів виробничої дія-льності. Варто зазначити, що в Європі найбільший обсяг інфор-мації стосовно окремих фірм подається в національних галузевих довідниках. Наприклад, «Електротехнічна промисловість Німеч-чини», «Хто виробляє верстати у Швеції» тощо. Крім загальних даних у цих виданнях можна знайти інформаційний матеріал що-до року створення фірми, статутного капіталу, кількості праців-ників, прізвищ керівників, регіональних представництв, річного обороту, банківських зв’язків тощо. Нині величезні можливості для якісно нового інформаційного забезпечення інноваційної діяльності створює глобальна комп’ютерна мережа ІНТЕРНЕТ. Вона дає змогу оперативно збирати ста-тистику про той чи той товарний ринок, його учасників, продукти, ціни, стандарти, норми тощо. Найвідомішими базами даних для збирання технічної та економічної інформації є «Data Star» (Швейцарія), «Dialog» (США), «Orbit» (Великобританія), «Questel» (Франція). Статистичні дані Європейської комісії за країнами Єв-ропейського Союзу щодо експорту/імпорту широко подаються в базі даних «Eurostat». Інформацію про стан світової торгівлі можна отримати в розділі «World Trade Statistics (Host Data-Star)». Відомості стосовно фірм та їхньої продукції, а також про но-вини техніки та технології безкоштовно або за певну плату мож-на здобути також у базах даних «Fiz-Technik» (ФРН, Австрія, Швейцарія). Широкі можливості для вивчення й тестування ринку дає електронна пошта, завдяки якій досягається значне прискорен-ня розсилання комерційних пропозицій і запитів та отримання відповідей на них. Крім цього, більшість провідних фірм по-дають в Інтернеті інформацію щодо своїх виробничих програм, головних напрямків НДДКР, зареєстрованих патентів і товар-них знаків. Завдяки Інтернету можна, наприклад, без особли-вих зусиль мати доступ до Патентного відомства США, ЄС та інших країн, відстежувати статистику і тематику зареєстрова-них винаходів, а також адреси фірм, що їх зареєстрували. Від-носна відкритість та прозорість вихідної інформації сприяють чіткішому визначенню інженерних проблем і завдань учасни-ків інноваційного процесу, забезпечують знаходження цілком оригінальних розв’язань. Для орієнтованого на можливий експорт підприємства дуже важлива поінформованість стосовно вимог стандартів і норм на інноваційні продукти та особливостей їх контролю відповідними митницями. За допомогою Інтернету можна отримати відповідну інформацію щодо чинних, проектних та перспективних євронорм на інноваційний продукт у Комітетах з нормування Європейської співдружності — «Cen», «Cenelec», «Etsi». Значне розширення джерел інформаційного забезпечення процесу створення продуктових інновацій підвищує роль марке-тингових служб у розв’язанні питань перевірки, доповнення та актуалізації вихідних знань. Суттєву роль у цій діяльності віді-грають конфіденційні («агентурні») джерела інформації, котрі знаходять маркетологи завдяки участі в різноманітних вистав-ках, спеціалізованих ярмарках, семінарах, конференціях і сим-позіумах з інноваційною тематикою, а також завдяки відвіду-ванню фірм-конкурентів. Безпосередньо від цільової спрямованості діяльності маркетингових служб залежить оперативне надходження відповідної інформації від регіональних торгових представництв підприємств, які здійснюють попереднє та після-продажне сервісне обслуговування інноваційних виробів. Пра-цівники таких представництв перебувають у першоджерел ін-формації, бо безпосередньо спілкуються з клієнтами, замовниками і конкурентами. Зрозуміло, що саме до них надходять скарги і пропозиції покупців стосовно придбаних виробів. Від-повідне аналітичне оброблення такої інформації може створити головний імпульс для поліпшення інноваційного продукту, формування його конфігурації, уточнення вимог до параметрів і технології виготовлення товарів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІНФОРМАЦІЙНЕ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТВОРЕННЯ НАУКОМІСТКОЇ ТА ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ПРОДУКЦІЇ» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»
