Фонд життєвих засобів як основ мотиваційного механізму економічної діяльності
Для будь-якого суспільства першорядне значення має мотивація економічної діяльності. Мотив означає спонукальну причину з приводу будь-якої дії. У цьому випадку мова йде про те, що спонукав суб'єктів до економічної діяльності, головним змістом якої є виробництво життєвих засобів (матеріальних благ і послуг). Мотиваційний механізм економічної діяльності — поняття досить складне. Воно містить мету мотивації, суб'єкти виробничих відносин і об'єкти господарювання, економічні інтереси і стимули до діяльності, основні принципи функціонування механізму. Найглибшим первинним мотивом діяльності людей є, безумовно, потреба у засобах існування,—продуктах харчування, одязі, 332
Рис. 19. Структура життєвих засобів
житлі тощо. Давно відомо, що без потреби немає виробництва, а споживання життєвих засобів відтворює потребу. Необхідність задовольняти свої потреби змушує людей діяти, вступати в активну взаємодію не тільки з природою, а й між собою. Отже, виникають суспільні, виробничі відносини, важливою рушійною силою яких є певний мотиваційний механізм економічної діяльності. Мета мотивації — це забезпечення відтворення суб'єкта виробничих відносин: працівників, трудових колективів, підприємців. Якщо немає нормальних умов для відтворення, то мотиви до конкретної економічної діяльності зникають. Головним об'єктом господарювання, а також основним джерелом відтворення суб'єктів виробничих відносин є національний доход. У механізмі мотивації поєднуються економічні інтереси держави, підприємств і працівників. Реалізуються і поєднуються ці інтереси на основі матеріальних стимулів до праці. Реалізувати економічний інтерес підприємства — це означає виробити чистий продукт, створити прибуток, достатній для стимулювання колективу і розширення виробництва. Реалізація економічного інтересу працівника передбачає забезпечення його необхідним продуктом, який дає можливість задовольнити його традиційні особисті потреби в матеріальних і духовних благах. Основою матеріальних стимулів до праці є система розподілу доходів. Безумовно, вона залежить від форм власності на засоби виробництва. Як правило, матеріальний стимул відображає залежність одержання продукту в особисте розпорядження суб'єкта від його результатів праці або економічної діяльності. Матеріальні стимули є засобом встановлення взаємозв'язку між інтересами і певною формою реалізації різних видів економічних інтересів. Для того щоб одержати заробітну плату, працівники мають створити чистий продукт, прибуток, тобто реалізувати економічний інтерес підприємства. Мотивація діяльності розпочинається не з проголошення власності. Досвід показує, що реалізація останньої залежить від пропорцій розподілу доходів. А тут значна роль належить державі, порядку розподілу. Важливе значення має і те, хто безпосередньо розпоряджається доходами. Відомо, що державною власністю в умовах тоталітарної системи розпоряджались не учасники виробництва, не трудові колективи, а державний апарат центральної влади, міністерств і відомств. Значна частина створеного продукту вилучалась у підприємств. Доходи колгоспів у переважній частині примусово вилучалися через встановлення низьких цін на сільськогосподарську продук- 334
цію. Колгосп фактично не мав права самостійно розподіляти і використовувати доходи. Оголошення приватної власності ще недостатньо для створення мотивації економічної діяльності. За допомогою непосильних податків можна вилучити значну частину доходів і підірвати мотиви до економічної діяльності. Ось чому мотиваційний механізм діяльності залежить від створення справедливої системи розподілу доходів, яка має бути побудована з урахуванням таких принципів: залежність основної частини доходів від результатів праці, рівня економічної діяльності суб'єктів господарювання; розмір доходів при врахуванні рівня розвитку продуктивних сил повинен забезпечити нормальні (суспільне необхідні) умови життя; сталість розподілу доходів. “Якщо в бюджет сім'ї кожного тижня, кожного місяця і кожного року не надходить стійкий потік грошей, то такій сім'ї,— справедливо зауважує П. Самуельсон,— життя осточортіє, навіть якщо вона суцільно і складається з святих”*; відсутність зрівнялівки в розподілі доходів; неприпустимість надмірної диференціації доходів в суспільстві, дотримання соціальної справедливості; усунення будь-якої дискримінації за статтю, національністю, соціальним походженням. У країнах з соціальне орієнтованою ринковою економікою має послідовно проводитися лінія на врахування істотних відмінностей у здібностях працівників. Це означає, по-перше, створення однакових умов для їхнього розвитку; по-друге, надання роботи за здібностями; по-третє, наявність можливості працювати у повну силу (тобто створення необхідних умов для високоефективної праці). Має суворо витримуватися відповідність рівня винагороди кількості та якості праці кожного працівника.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фонд життєвих засобів як основ мотиваційного механізму економічної діяльності» з дисципліни «Основи економічної теорії»
