Діяльність окремого підприємства, галузі, економіки в цілому неможлива без робочої сили не тільки певної чисельності, а й певного контингенту. Склад працюючих впливає на найважливіші виробничі показники: рівень продуктивності праці, собівартість продукції, рівень оплати праці та ін. Залежно від ознаки, що покладена в основу вивчення, склад працюючих може бути вивчений за допомогою різноманітних статистичних групувань. Розглянемо найважливіші з них. У державній статистичній звітності з питань праці передбаче-но розподіл працівників на персонал: зайнятий основною діяльністю, тобто персонал, який без-посередньо бере участь у процесі виробництва або обслуговує його; зайнятий неосновною діяльністю (в обслуговуючих та ін-ших господарствах), тобто персонал який не пов’язаний безпосе-редньо з основною діяльністю підприємства, з процесом вироб-ництва. Залежно від характеру й особливостей галузей матеріального виробництва групування працівників за роллю й участю у вироб-ничому процесі має свої особливості. На промислових підприємствах (об’єднаннях) персонал роз-поділяється на дві групи: промислово-виробничий (персонал основної діяльності), персонал непромислових організацій, що перебувають на ба-лансі промислового підприємства (персонал неосновної діяльності). До промислово-виробничого персоналу підприємства (об’єднання) зараховується: промислово-виробничий персонал промислових відособле-них підрозділів; персонал відособлених підрозділів одиниць (науково-дослідних, конструкторських і технологічних організацій, обчислю-вальних центрів тощо); працівники управління, включаючи працівників відокрем-леного апарату об’єднання. Виробничо-промисловий персонал з огляду на функції, що він виконує, поділяється на шість категорій працівників: робітники, учні, інженерно-технічні робітники (ІТР), службовці, молодший обслуговуючий персонал та працівники охорони. Непромисловий персонал (персонал зайнятий неосновною ді-яльністю) поділяють відповідно до його належності до певних галузей економіки. Він складається з робітників відділу капіталь-ного будівництва (ВКБ), підсобних сільськогосподарських під-приємств, житлово-комунального господарства, їдалень, буфетів, медичних закладів, редакцій заводських газет та інших організа-цій непромислового характеру. Розглянемо категорії промислово-виробничого персоналу де-тальніше. Робітники — це особи, які зайняті в процесі виробництва про-дукції, або ті, що обслуговують цей процес (догляд за обладнан-ням, транспортування виробів, подавання матеріалів до робочого місця і т. д.). Учні — особи, що навчаються на виробництві певній професії робітника, проходять індивідуальне або бригадне навчання на виробництві й отримують заробітну платню за спеціальною та-рифною сіткою учнів. До інженерно-технічних працівників (ІТП) належать особи, які ведуть підготовку технологічного процесу, керують ним, кон-тролюють його перебіг тощо, якщо їх робота потребує спеціаль-них технічних знань. При цьому кожний робітник належить до ІТП не за освітою, а за посадою, яку він обіймає. До категорії службовців зараховуються робітники, що вико-нують адміністративно-господарчі, постачальницькі, канцелярсь-кі та облікові функції, що не потребують спеціальних технічних знань. До молодшого обслуговуючого персоналу (МОП) належать робітники, що виконують функції обслуговування, які безпосередньо не стосуються виробничого процесу (прибиральники невиробничих приміщень, кур’єри, водії легкових автомобілів). Ця група працівників відокремлена в самостійну категорію не стільки за характером роботи, що виконується, скільки за ознакою дільниці, на котрій вони працюють. До працівників охорони належать працівники всіх видів охо-рони в штаті підприємства. Структура чисельності промислово-виробничого персоналу, що склалася в наш час, характеризується такими даними: робіт-ники становлять близько 80 % загальної кількості персоналу, уч-ні — біля 1 %, ІТР — 14 %, службовці — 3,5 %. Розгляд цих по-казників у динаміці дає підстави для висновку про підвищення питомої ваги ІТР і зниження частки службовців. Ця тенденція є наслідком науково-технічного прогресу. За останні роки знизи-лась питома вага учнів, що пов’язано з розвитком системи про-фесійно-технічної освіти робітників. Найбільш глибоко вивчається категорія «робітники». Залежно від ролі у процесі виробництва розрізняють основних і допоміж-них робітників. До основних (виробничих) належать робітники, безпосередньо зайняті виготовленням продукції, що приводять у дію виробниче обладнання, керують ним і контролюють його ро-боту. До допоміжних відносять робітників, що зайняті всіма ви-дами обслуговування робочих місць (транспортуванням, складу-ванням, зберіганням, технічним контролем, ремонтом тощо). Необхідно зазначити, що зі зростанням механізації та автомати-зації виробництва спостерігається певна тенденція зниження чи-сельності основних робітників і зростання допоміжних. Значні резерви підвищення ефективності робочої сили є в галузі вантажно-розвантажувальних, транспортних робіт, що веде до зниження чисельності допоміжних робітників. У зв’язку з цим велике значення має групування робітників за ступенем автоматизації та механізації праці. Одночасний облік професійного складу робітників передбачає виділення наступних п’яти груп: 1. Робітники, що виконують роботу за допомогою апаратів, установок. 2. Робітники, що виконують роботу за допомогою машин, станків, механізмів, приборів та ін. 3. Робітники, що обслуговують машини, механізми, апарати тощо, але виконують роботу вручну (зайняті навантаженням і розвантаженням машин, механізмів, заправкою машин). 4. Робітники, що виконують роботу без застосування машин і механізмів і не пов’язані з обслуговуванням машин і механізмів. 5. Робітники, що вручну ремонтують і налагоджують машини і механізми. На основі цього групування можна визначити зміни в складі робітників під впливом науково-технічного прогресу, виявити частку ручної праці та визначити шляхи її механізації, виявити ступінь виконання завдань зі скорочення використання ручної праці. Велике господарське значення має вивчення складу робітни-ків за рівнем кваліфікаційного чинника зростання продуктивності праці. Під кваліфікацією робітника розуміють ступінь його під-готовленості до виконання робіт. Мірою кваліфікації окремого робітника найчастіше є відпо-відний розряд за встановленою тарифною сіткою. Узагальню-ючою мірою рівня кваліфікації робітників є середній тарифний розряд. Середній тарифний розряд можна обчислити за двома мето-дами: 1) як середню арифметичну з тарифних розрядів робітників, зважених за кількістю робітників кожного розряду; 2) з урахуванням тарифних ставок, виходячи з даних про се-редній тарифний коефіцієнт. Формула середньої арифметичної для розрахунку середнього тарифного розряду має вигляд:
де xі — номер розряду робітника, fi — кількість робітників даного розряду, dі — частка робітників даного розряду з їх загальної кількості. Для вирішення питання про те, в якій мірі робітники викорис-товуються згідно з їх кваліфікацією, має значення зіставлення се-реднього тарифного розряду робітників і середнього тарифного розряду роботи. При цьому тарифний розряд роботи показує, якою має бути кваліфікація робітника для виконання певної ро-боти. Середній тарифний розряд роботи визначається за аналогічною формулою:
де yі — номер розряду роботи; fі — людино-години, відпрацьовані за кожним розрядом; dі — частка людино-годин, відпрацьованих за даним розрядом у загальному відпрацьованому часі. Якщо середній тарифний розряд робітників вищий за середній тарифний розряд робіт, це вказує на те, що працівники високої кваліфікації виконують роботу нижчих розрядів. Рівень кваліфікації дає змогу розподіляти робітників на висо-кокваліфікованих, кваліфікованих і малокваліфікованих та ви-значати їх співвідношення на виробництві. Не менш важливе значення має групування робітників і за ін-шими ознаками: тривалості стажу роботи, віком, статтю, освітою та ін. Ці групування базуються на даних одноразових обліків та спеціальних обстежень. У будівельних підприємствах розрізняють такі групи персоналу: персонал, зайнятий на будівельно-монтажних роботах (пер-сонал основної діяльності); персонал, зайнятий неосновною діяльністю; персонал підсобних виробництв; в обслуговуючих та інших господарствах. До будівельно-виробничого персоналу належать працівники, які працюють на будівельно-монтажних роботах та в підсобних виробництвах; зайняті в обслуговуванні та інших господарствах, які безпосередньо беруть участь у будівельному виробництві (включаючи господарства, які перебувають на окремому балансі); працівники транспортних організацій; управлінь виробничо-технологічної комплектації, контор, баз і складів матеріально-технічного постачання; груп проектування організації робіт та проектних бюро (груп); будівельних лабораторій; дирекції підприємства, що будується, ВКБ (УКБ) підприємства, а також окремі працівники, які здійснюють технічний нагляд за будівництвом. До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах, належать працівники: організаційно-відокремлених підсобних виробництв та го-сподарств, що не перебувають на самостійному балансі; бетон-ного і розчинного виробництва, виробництва залізобетонних і бетонних виробів; блоків та будівельного каміння; цегляного виробництва; кар’єрів з видобутку і переробки каменю, щебе-ню, піску, гравію та глини; кузень; механічних, столярних, ре-монтних та інших майстерень; лісопильного виробництва; лісо-заготівель; електростанцій, паросилових установок та інших підсобних виробництв; механічних, ремонтних та інших майстерень (крім авторе-монтних), що перебувають на балансі будівельно-монтажних підприємств та виробничих одиниць. До персоналу, зайнятого у сільському господарстві відносять: персонал, зайнятий у сільськогосподарському виробництві (персонал основної діяльності); персонал, що працює в підсобних промислових підпри-ємствах; персонал, зайнятий в обслуговуючих та інших господарствах. До персоналу, зайнятого в сільськогосподарському виробниц-тві належать працівники: які працюють у рослинництві (рільництві, овочівництві, са-дівництві, на закладанні садів і вирощуванні багаторічних насаджень, докорінному поліпшенні луків та ін.) та тваринництві (ско-тарстві, свинарстві, вівчарстві, птахівництві, рибництві, звірівництві, кролівництві та інших галузях тваринництва); зайняті поточним ремонтом будівель та споруд виробничо-го сільськогосподарського призначення (сховищ, ферм, складів тощо); транспорту, що переважно обслуговує сільськогосподарсь-ке виробництво. До персоналу, зайнятого в підсобних виробництвах, належать працівники промислових підприємств, виробництв і ремонтних майстерень, що перебувають на балансі радгоспів (млини, крупо-дерні та просодерні, виноробні та консервні заводи, підприємства з виробництва масла, сиру, молочної продукції, скотобійні май-данчики і птахозабійні цехи, лісопильні, столярно-теслярські і деревообробні майстерні, цегельні заводи та інші підприємства з виробництва будівельних матеріалів, лісозаготівлі і заготівлі дров та інші промислові виробництва, електростанції, майстерні з ремонту тракторів, сільгоспмашин та інших машин і устаткуван-ня), тощо, а також працівники транспорту, що обслуговують під-собні промислові підприємства, виробництва і ремонтні майстерні. До персоналу, зайнятого в неосновній діяльності промислових підприємств (непромисловий персонал), будівельних організацій, радгоспів (персонал обслуговуючих та інших господарств), на-лежать працівники: транспорту, що перебуває на балансі промислового підпри-ємства, який повністю обслуговує непромислові організації (житлового господарства, комунальні підприємства, підсобні сільсь-когосподарські підприємства та інші організації неосновної діяльності, а також лісосплав); транспорту (контор, баз, гаражів) будівельних підприємств, включаючи працівників транспорту, зайнятих експлуатацією, об-слуговуванням та ремонтом транспортних засобів БУ, БМУ, РБУ тощо; контор, баз і складів матеріально-технічного постачання, а також працівники, зайняті на вантажно-розвантажувальних ро-ботах у складському та інших господарствах, включаючи розван-таження матеріалів із транспортних засобів на приоб’єктних складах; персонал, зайнятий розміщенням замовлень на устатку-вання; інші. Розподіл персоналу на зайнятий в основній і неосновній дія-льності в інших галузях економіки здійснюється в аналогічному порядку. При цьому виділення персоналу, зайнятого в неосновній діяльності, проводиться за умови, що він утримується (на відміну від основного персоналу) виключно за рахунок прибутку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СТАТИСТИКА СКЛАДУ РОБОЧОЇ СИЛИ» з дисципліни «Статистика праці»
