Елементи державної системи управління трудовим потенціалом
Одним із головних напрямів організації суспільств різних типів є політика управління, що своєрідно реалізується на кожному конкретно-історичному етапі і розрахована на тривалий період його розвитку. Управління людськими ресурсами є складовою частиною управління розвитком суспільства, адже економіка держави − це цілісна система і єдиний організм, а не набір розрізнених ресурсів. Практично розвиток економіки будь-якої держави визначається наявними людськими ресурсами, їх якісним складом, віком, рівнем освіти, професіоналізмом та здатністю і готовністю до ефективної праці. Механізм управління трудовими ресурсами в Україні сформувався в умовах екстенсивного розвитку суспільства на основі незмінної технічної бази, високої долі ручної праці та низькому рівні її продуктивності. В умовах ринкової економіки, підвищення рівня індустріалізації й інтелектуалізації праці виникла необхідність пошуку нових форм і методів управління людськими ресурсами, оскільки суб'єктом і об'єктом управління виступають люди. За своїми характеристиками людські ресурси істотно відрізняються від усіх інших ресурсів, які використовуються в суспільстві, а тому вимагають специфічних підходів управління. Специфіка людських ресурсів виражена в наступному: по-перше, люди наділені інтелектом, їх реакція на зовнішнє управління емоційно усвідомлена, а не механічна, а це значить, що процес взаємодії між суб'єктом та об'єктом є двостороннім; по-друге, люди здатні до постійного вдосконалення й розвитку; по-третє, трудове життя людини продовжується протягом 35 – 50 років, тому відношення людей до системи управління мають довготерміновий характер. Як об'єкт управління, людські ресурси виступають одночасно і виробником, і споживачем матеріальних та духовних цінностей. Тому особливістю управління людськими ресурсами є необхідність всебічного врахування інтересів особистості, суспільства, окремого регіону, забезпечення їх органічного поєднання. Суб'єктом управління людськими ресурсами виступає держава, яка розробляє комплекс соціально-економічних, організаційно-правових заходів, спрямованих на раціональне відтворення людських ресурсів, їх формування та використання. Управління на державному рівні здійснюється на основі законів україни та програм уряду. Функцію управління людськими ресурсами здійснюють державні органи, профспілки, підприємницькі структури та трудові колективи. Основним завданням управління людськими ресурсами на рівні держави є: формування якісного складу людських ресурсів, забезпечення належного рівня життя людей; забезпечення народного господарства кваліфікованим персоналом, тобто цілеспрямована, збалансована підготовка, перепідготовка пра- цівників, безперервне підвищення їх професійного рівня та освідченості; забезпечення ефективної зайнятості населення, його оптимальне розподілення між регіонами, галузями та раціональне його використання; створення рівних можливостей для одержання освіти, професії й працевлаштування для всіх соціальних груп населення; створення належних умов праці та її безпеки; забезпечення гарантованої оплати праці. Отже, управління людськими ресурсами є одним із основних напрямів діяльності держави та безпосередньо спрямоване на відтворення й активізацію людського фактора, реалізацію економічних та соціальних проблем. Управління людськими ресурсами включає комплекс заходів, спрямованих на відтворення, формування, розподіл і перерозподіл та використання людських ресурсів і здійснюється як: демографічна політика, спрямована на управління процесами демографічного розвитку населення в державі та її регіонах; політика в галузі освіти, що має вплив на всесторонній розвиток людей, їх розумових та фізичних здібностей, виховання високих моральних цінностей, формування громадян, які спроможні усвідомлено робити свій професійний вибір і на цій основі забезпечити народне господарство кваліфікованими, конкурентоспроможними працівниками; політика зайнятості зв'язана з забезпеченням працездатного населення робочими місцями. Основна мета цієї політики − створення матеріально-технічних, соціально-економічних умов для працевлаштування кожного члена суспільства при його бажанні; політика праці та заробітної плати направлена на здійснення контролю за мірою праці і мірою споживання матеріальних і духовних цінностей, регулювання трудових відносин і оплати праці, матеріального заохочення, покращення трудової та виробничої дисципліни; соціальна політика направлена на створення сприятливих умов для розвитку особистості, її здібностей, знань та вмінь за рахунок усестороннього покращення умов праці і побуту, організації охорони здоров'я, соціального забезпечення, розвитку культури та мистецтва. Такі соціальні фактори, як характер, зміст і умови праці, її організація, культура виробництва, соціально-побутове обслуговування, організація відпочинку безпосередньо впливають на формування, розвиток та якісний склад трудових ресурсів. Державне управління дає можливість поєднати і узгодити управлінські дії всіх державних структур.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Елементи державної системи управління трудовим потенціалом» з дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
