Банківське кредитування здійснюється на основі таких принци-пів кредитування: 1) принцип строковості означає, що позичка повинна бути поверне-на позичальником банку в чітко обумовлений кредитною угодою строк. Економічною основою строковості кредиту, що надається пози-чальнику на цілі основної виробничої діяльності, є тривалість кру-гообігу обігового капіталу. Граничний термін кредитування позича-льника на такі цілі не повинен перевищувати 12 місяців, тобто формування обігового капіталу підприємства здійснюється за допо-могою короткострокових кредитів. Кредити на нове будівництво, технічне переозброєння і розши-рення діючих підприємств та їх реконструкцію, тобто на створення і відновлення основного капіталу, надаються на терміни, обумовлені нормативними строками будівництва, освоєння та окупності об’єкта. Ці строки, як правило, перевищують 12 місяців. Інакше кажучи, формування основного капіталу підприємств здійснюється за допо-могою середньострокового та довгострокового кредитування. Від дотримання принципу строковості залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки одним з джерел кредиту-вання є повернені позички. Порушення цього принципу означає перетворення строкової заборгованості за позичками в простро-чену; 2) цільовий характер кредитування передбачає використання позичальником кредиту суворо на цілі, визначені кредитною уго-дою; вкладення позичених коштів у конкретні господарські процеси. Його дотримання допомагає банку приймати найбільш об’єктивні рішення щодо можливості та доцільності надання кредитів, слугує певною гарантією забезпечення їх повернення. Надання кредиту пов’язане з оцінкою кредитного ризику проек-ту, який кредитується. Параметри позички визначаються з ураху-ванням кредитного ризику, тому нецільове використання коштів може зашкодити інтересам кредитора і збільшує його кредитний ризик; 3) принцип забезпеченості кредитів має на меті захистити інте-реси банку і не допустити збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника. В ролі гарантії повернення кредиту виступає майно позичальника. Комерційні банки можуть видавати і бланкові кредити, однак їх кількість досить обмежена, оскільки вони пов’язані з великим ризи-ком для банку; 4) принцип повернення означає, що кредит обов’язково має бути повернений; 5) принцип платності свідчить, що повинна бути повернена не лише основна сума боргу, але й сплачені проценти, які виступають платою за користування кредитом. За рахунок доходів у вигляді процентної плати банки покрива-ють свої витрати та отримують прибуток. Кредитні правовідносини між кредитором і позичальником рег-ламентуються на підставі кредитних договорів. Кредитний договір — це юридичний документ, що визначає вза-ємні обов’язки і відповідальність між банком і клієнтом з нагоди одержання останнім кредиту. Кредитний договір укладається тільки в письмовому вигляді і не може змінюватися в односторонньому порядку. Зміст і перелік умов кредитного договору визначаються за угодою сторін і включають розмір кредиту, умови надання і пога-шення позичок, розмір проценту за кредит та інші умови, які не су-перечать чинному законодавству. На практиці банки розробляють типові форми кредитних угод, основними положеннями яких є: 1) опис суб’єктів угоди — визначається, хто позичальник, хто кредитор; якщо кредиторів кілька — хто провідний кредитор. Важ-ливо визначити юридичні права сторін, що підписують договір; 2) опис умов кредитування — вказуються сума і строк кредиту, порядок його видачі та погашення. Погашення кредиту передбача-ється на конкретну дату або в розстрочку; 3) зобов’язання позичальника повернути суму кредиту та сплати-ти проценти за користування кредитом; 4) опис забезпечення кредиту з посиланням на угоди, що є час-тинами кредитного договору (договір застави, гарантії, поручитель-ства, страхова угода); 5) обмежувальні умови: а) захисні; б) негативні. Захисні статті — це список дій чи умов, яких повинен дотриму-ватись позичальник протягом дії кредитного договору (зобов’язання періодично подавати банку звітну документацію, надавати праців-никам банку інформацію про свою господарську діяльність). Негативні статті — це список умов, які не повинен допустити по-зичальник (заборона отримання додаткових кредитів, передачі в за-ставу третім особам активів, надання гарантії, невиплати дивідендів, заробітної плати вище встановленого рівня, злиття з іншими компа-ніями); 6) права суб’єктів угоди. Банк залишає за собою право вимагати дострокового погашення кредиту у випадку порушень умов кредит-ної угоди. Позичальник може домагатися перенесення строків пога-шення позички, підвищення суми позички, права достроково пога-шати кредит; 7) санкції за порушення умов угоди. Порушення з боку позича-льника умов кредитної угоди карається шляхом стягнення пені, яка нараховується на суму боргу або на суму кредиту, або на суму по-рушення. Банк може заперечити проти надання наступної суми кредиту, вимагати дострокового погашення кредиту, відмовитись від пода-льшого співробітництва з клієнтом, ініціювати процедуру банкрутс-тва підприємства. Порушення умов кредитної угоди з боку банку так само тягне за собою фінансові санкції. В угоді можна зазначити, хто буде відшко-довувати витрати на вирішення спорів; 8) строк набуття угодою чинності; 9) можливості зміни умов угоди; 10) юридичні адреси суб’єктів угоди, підписи уповноважених осіб, скріплені печатками. Договір укладається на 1 рік, більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно або об’єктом кредитування є ос-новні засоби, або більш короткий строк при тимчасовій потребі в коштах або наданні окремого кредиту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Умови кредитної угоди» з дисципліни «Банківські операції»
