МЕТОДИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ
В Україні застосовується три методи одержання інформації стосовно стану ринку праці, зайнятості і безробіття: метод фіксації стану ринку праці через безпосереднє звернення громадян до ланок державної служби зайнятості та звіти щодо певного кола показників як основний офіційний метод; метод щоквартального вибіркового обстеження домогосподарств з питань економічної активності, як індикативний метод; метод перевірок окремих питань, який проводиться органами державної служби зайнятості як планово, так і позапланово або за їх дорученням науковими чи іншими підрозділами, як уточнюючий контрольний метод. Метод фіксації через звернення громадян до органів ДСЗ здійснюється низовими ланками (районними, міжрайонними, міськими у містах без поділу на райони) державної служби зайнятості. Відповідні дані подаються до Держкомстату формами №1-ПН і №2-ПН, що набуває чинності державної статистичної звітності. Метою методу є одержання офіційної інформації щодо стану ринку праці й зайнятості. Даними, одержаними цим методом як офіційними, користуються всі державні органи. За ними проводяться всі розрахунки щодо необхідних коштів для виплати допомоги по безробіттю, диференціації чисельності безробітних, їх складу, статево-вікової структури, професійної орієнтації і професійної підготовки, участі у громадських роботах тощо. Такий метод здійснюється відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» та положень, затверджених Кабінетом Міністрів України стосовно реєстрації осіб як безробітних, громадських робіт тощо. Як результат реалізації цього методу форми № 1-ПН, № 2-ПН, № 3-ПН, № 4-ПН є основними документами. Переваги методу фіксації через звернення громадян до органів ДСЗ є, по-перше, відносно низька коштовність; по-друге, висока достовірність зафіксованих даних щодо зареєстрованих осіб, оскільки реєстрація здійснюється на підставі потрібних для цього документів. Його недоліком виступає певна недостовірність окремих даних у територіальному аспекті. Форма державної статистичної звітності №1-ПН, затверджена Держкомстатом лише в грудні 1997 р., являє собою поштову місячну звітність, яку подають до органів Держкомстату районні й міські органи ДСЗ. Вона дає можливість аналізувати стан поточного ринку праці за 35 показниками звітного місяця щодо обліку: громадян, які перебували у службі; працевлаштування, професійної підготовки, громадських робіт; громадян, які отримують допомогу, та її загальної сплаченої суми, кількості безробітних, їх статі, віку, соціального стану тощо. Відстеження стану зайнятості за даними форми №1-ПН дає змогу органам державного управління вносити необхідні корективи в поточні заходи щодо регулювання зайнятості. Форма державної статистичної звітності №2-ПН також затверджена в грудні 1997 р. і становить квартальну, піврічну, дев’ятимісячну і річну звітність. Як і попередню, її подають органи ДСЗ відповідним органам Держкомстату України . Форма № 2-ПН складається з 13 розділів: 1. Облік і працевлаштування громадян, не зайнятих трудовою діяльністю. 2. Структура чисельності незайнятих громадян, які перебувають на обліку в службі зайнятості. 3. Працевлаштування незайнятих трудовою діяльністю громадян на підприємствах, в установах і організаціях за формами власності та за галузями економіки. 4. Проведення сезонних робіт. 5. Розподіл безробітних за тривалістю безробіття та причинами припинення виплати допомоги по безробіттю. 6. Професійний склад незайнятих громадян, які перебувають на обліку на кінець звітного періоду. 7. Потреба підприємств, установ та організацій у працівниках. 8. Потреба у працівниках для заміщення вільних робочих місць на кінець звітного періоду. 9. Вивільнення працівників. 10. Проведення громадських робіт. 11. Професійна орієнтація населення. 12. Професійне навчання незайнятого населення. 13. Професійна підготовка та перепідготовка незайнятого населення в розрізі професій (спеціальностей). За квартал не заповнюються шостий, восьмий і 13-й розділи, які заповнюються лише за рік і півріччя. Всі показники в розділах диференційовані за статтю, віком, освітою, місцем проживання, формою власності , галузями та ін. Форма №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках» і Форма №4 –ПН «Звіт про вивільнення працівників» подаються підприємствами незалежно від форм власності й господарювання до міського центру зайнятості: перша-ПН-щомісячно, друга-ПН — за два місяці до звільнення працівників. Форма №3-ПН забезпечує повний аналіз вільних робочих місць і вакансій, а також аналіз потреби в працівниках за професією, розрядом і спеціальністю, відображає характер роботи, режим, умови праці, середньомісячну заробітну плату, пільгові умови надання житла і т. ін. Форма №4-ПН вміщує, крім прізвищ, імен та по-батькові працівників, які вивільнюються, найменування професій, рівень кваліфікації, стаж роботи, середньомісячну заробітну плату, домашню адресу тощо. Вибіркові обстеження 31,7 тис. домогосподарств на економічну активність населення Держкомстат України почав проводити з 1995 р. щорічно, а з 1999 р. — щоквартально. Щоквартальні обстеження проводилися за новою удосконаленою програмою, яка зазнала змін організаційного і методоло- гічного характеру з урахуванням останніх рекомендацій МОП та ЄС. Метою проведення обстежень є одержання всебічної інформації про стан робочої сили, структуру зайнятості, напрями діяльності населення. Дані, одержані методом вибіркових обстежень, характеризують стан зайнятості і безробіття у березні, червні, вересні та грудні. На основі показників за дані чотири місяці розраховують річні показники. Для проведення щоквартальних обстежень економічної активності населення побудовано загальнодержавну територіальну ймовірнісну рівноважну вибірку неінституційних домашніх господарств. Частка відбору домогосподарств становила 1/625, тобто одне домогосподарство з вибірки під час відбору репрезентувало 625 домогосподарств генеральної сукупності. В процесі формування вибіркової сукупності було використано процедуру багатоступеневого розшарованого відбору територіальних одиниць з ймовірністю, пропорційною розміру. Домогосподарства відбиралися на останньому ступені з використанням механізму систематичного відбору за списками адрес. Обстеженню підлягали члени домогосподарств віком від 15 до 70 років. Загальна схема формування вибіркової сукупності домогосподарств наведена на рис. 2.1.1. Для визначення ступеня надійності основних показників розраховується величина стандартної похибки вибірки та відносної стандартної похибки вибірки, яка ще називається коефіцієнтом варіації. Коефіцієнти варіації з питань економічної активності в середньому за 2001 р. обчислені з урахуванням імовірності, яка дорівнює 0,95. Це означає, що припустима помилка складає 5 %.
Рис. 1.2.1. Загальна схема формування вибіркової сукупності домогосподарств [20, с. 18]1 Матеріали проведених обстежень дають можливість реальніше оцінити обсяги та зміни пропозиції робочої сили, зміни на ринку кон’юнктури робочої сили і служать також для прогнозування розвитку процесів на ринку праці. На відміну від попереднього цей метод дає можливість установити більш точну картину стосовно зайнятості й безробіття по території. Але оскільки він проводиться не на документальних, а на усних свідченнях, відносно конкретних осіб, то його недоліками є те, що він — менш достовірний і, крім того, коштовніший за метод реєстрації. Переваги цього методу полягають в одержанні більшої кількості різноманітних даних, необхідних для глибокого аналізу стану справ на ринку праці й прогнозування. Метод вибіркових перевірок суб’єктів господарювання державною службою зайнятості застосовується в плановому і позаплановому порядку з метою одержання поточної інформації з конкретних питань та з наступним її аналізом і вжиттям необхідних заходів. Такі перевірки можуть бути доручені Державним або обласними центрами зайнятості, науковим організаціям. Предмет перевірки можуть становити різноманітні аспекти діяльності вказаних суб’єктів на ринку праці, інформація по яких на рівні офіційних даних викликає сумнів та вимагає перевірки, або якщо взагалі з якоїсь проблеми відсутні статистичні дані чи з інших причин, наприклад, відпустки за ініціативою адміністрації, виконання законодавства України про зайнятість населення, використання коштів на відкриття своєї справи, якість професійної підготовки та перепідготовки, якість інформації стосовно вільних робочих місць тощо. Оскільки всі ці методи мають певні помилки і неточності, пов’язані з такими суб’єктивними факторами, як приховування окремими громадянами і посадовими особами інформації про фактичний стан на ринку праці або небажання відвідувати органи ДСЗ через недовіру чи з інших причин, приховування стану справ на підприємстві, то їх результати доповнюють одне одного. Однак фіксований метод підрахунку безробіття і метод опитування громадян з домогосподарств своїми результатами все більше зближуються, про що свідчить табл. 2.2.1, побудована за даними Держкомстату України. Зближення вказаних даних можна пояснити такими обставинами: набуттям досвіду працівниками Держкомстату України, які проводять опитування; удосконаленням методології і методики обстежень домогосподарств; поступовим зростанням довіри громадян до органів ДСЗ і Держкомстату.
Таблиця 2.2.1 ПОРІВНЯЛЬНІ ДАНІ РІВНІВ БЕЗРОБІТТЯ, ОДЕРЖАНІ РІЗНИМИ МЕТОДАМИ ПІДРАХУНКУ 1995 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р. Рівень безробіття, за даними вибіркових обстежень домогосподарств, % 5,6 7,6 8,9 11,3 12,9 11,7 11,1 Рівень зареєстрованого безробіття органами державної служби зайнятості, % 0,37 1,0 2,15 3,69 4,3 4,22 3,7 Співвідношення обох рівнів 15,0 7,6 4,1 3,1 3,0 2,8 3,0
Проте обидва методи одержання даних стосовно зайнятості, які здійснюються Держкомстатом України, а також форми статистичної звітності і надалі вдосконалюватимуться. Так, у 1996 р. розроблено Державний класифікатор України ДК-009-96 щодо видів економічної діяльності, які відповідають міжнародним нормам статистики та обліку. В ньому дана нова класифікація видів економічної діяльності, яка не збігається з діючою і складається з таких секцій: секція А — сільське господарство; секція В — рибне господарство; секція С — добувна промисловість; секція Д — обробна промисловість; секція Е — виробництво електроенергії, газу та води; секція F — будівництво; секція G — оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту; секція H — готелі та ресторани; секція І — транспорт; секція J — фінансова діяльність; секція K — операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам; секція L — державне управління; секція M — освіта; секція N — охорона здоров’я та соціальна допомога; секція О — колективні, громадські та особисті послуги; секція Р — послуги домашньої прислуги; секція Q — екстериторіальна діяльність [21, с. 3—5]. Секції мають підсекції і розділи. Вже в 2002 р. почалася перебудова форм державної статистики стосовно ринку праці і зайнятості відповідно до Державного класифікатора ДК-009-96.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МЕТОДИ ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
