Вище ми розглядали “вхід” до найманої робочої сили і “вихід” з неї. Як ми бачили цей вихід часто-густо веде до безробіття. Як і в попередньому випадку, не можна обґрунтовано керувати зайнятістю, не знаючи шляхів у безробіття, як неприйнятної альтернативи зайнятості. Розглянемо цей шлях через потоки на ринку праці як це пропонує М.Г. Колосніцина [10, с. 208-209]. Безробіття – процес динамічний. Цю динаміку, тобто рух робочої сили, представлено на рисунку 1.5.7. Все населення у віці старше 16 років (N) ділиться на дві категорії : LF –економічно-активне, або робоча сила, і NLF – ті, хто не входить до складу робочої сили. Економічно-активне населення, в свою чергу, складається із зайнятих (E) і безробітних (U). З рисунку 1.5.7. видно, що рівень безробіття (u) залежить від шести потоків, перелічених літерами L, тобто змінних величин: u= F (L1+, L2-, L3-, L4+, L5+, L6-). [10, с. 208].
L3
L1 Рис. 1.5.7. Потоки на ринку праці або “вхід” у безробіття [10, с.208]. Наприклад, якщо студент, який закінчив вуз, зразу ж знайде роботу (потік L2), рівень безробіття знизиться (зростає LF при постійному U), і, навпаки, якщо жінка виховує дітей і після довгої перерви захоче повернутися до роботи і не може її одразу знайти (потік L4), рівень безробіття зросте тому, що U у відсотковому відношення зміниться більше, ніж LF. Швидкість руху цих потоків може бути різною. Тому безробіття залежить не тільки від кількості громадян, які втратили роботу, але й від того як швидко вони її знайдуть. Тобто U= Чud, (1.5.4) де Чu – чисельність громадян, які “входять” у стан безробіття; d - середня тривалість безробіття. Якщо, наприклад, нараховується 1000000 безробітних, це може означати, що 1000000 громадян втрачають роботу і стільки ж її знаходять кожен місяць. В даному випадку тривалість безробіття складає 1 місяць. Або, навпаки, 100000 кожен місяць втрачає роботу, але шукають її на протязі 10 місяців. Тоді
(1.5.5), де r – ризик залишитись безробітним. Звідси висновок: ріст безробіття в економіці може бути пов’язаний як із зростанням ризику ®, так і зі зростанням середньої тривалості безробіття (d). Розглянемо тепер як же безробітна людина шукає роботу? Що в її діях є “двигуном”? як спрацьовує цей “двигун”? Припустимо, що в певній економіці є лише фрикційне безробіття, існує багато вакансій, які відповідають кваліфікації працівника. Однак, вони ці вакансії відрізняються оплатою праці. Оскільки ринок праці має недосконалу інформацію, то пошук роботи працівникові необхідний, інакше він зразу ж міг би вибрати собі роботу. Кожна людина уявляє той рівень заробітної плати, на який вона згодна, тобто резервну заробітну плату. Якщо особа отримає пропозицію вище резервної заробітної плати - вона негайно погодиться і пошук роботи припиниться. Якщо ні - то пошук роботи продовжується. Для кожного ринку праці можна побудувати функцію частоти розподілу заробітної плати f (W), що зображено на рис. 1.5.8. Вона показує частоту зустрічі того чи іншого рівня заробітної плати. Вид пагорба зсунутого вліво ця крива має тому, що роботи з дуже низькими або з дуже високими заробітними платами рідко зустрічаються, частіше зустрічаються пропозиції роботи з рівнем оплати ближче до мінімального. На рис. 1.5.8. відмічено рівень резервної заробітної плати Wr. Це означає, що шукача роботи влаштовує будь-яка пропозиція, яка знаходиться на графіку правіше цієї крапки.
0 Wr Wmax W
Рис. 1.5.8. Модель пошуку роботи [10, с. 216] Чим же визначається рівень резервної заробітної плати? Крім факторів що ми розглядали раніше, слід відмітити ще деякі. Так, все, що знижує затрати на пошук роботи, призведе, при інших рівних умовах, до зростання резервної заробітної плати. Тому, що пошук роботи коштує чималих грошей – це витрати на об’яви в газетах, телефонні розмови, транспорт, поштові витрати та ін. І, навпаки, все, що збільшує затрати на пошук роботи призведе, при інших рівних умовах, до зниження резервної заробітної плати. Чим триваліше особа шукає роботу, тим вище ці витрати. Якщо роботу не знайдено, а витрати зростають то це підштовхує людину погодитись на більш низьку заробітну плату. Резервна заробітна плата залежить також від кількості пропозицій роботи. Якщо шукач роботи знав, що вакансій на його професію небагато, то він скоріше погодиться на якийсь середній рівень заробітної плати. Інфляція діє двояко на пошук роботи. З одного боку, вона в часі знецінює збереження людини, а, з другого, базуючись на інфляційних очікуваннях, працівник заздалегідь буде вимагати більшої заробітної плати. [10, с. 216].
Ви переглядаєте статтю (реферат): «“Вхід” у безробіття і теорія пошуку роботи» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
