Досить часто підприємства вдаються до використання так званих субститутів кредиту. Одним з таких субститутів є факто-ринг, який можна трактувати як спосіб короткострокового фінан-сування діяльності підприємства. За визначенням, факторинг — це продаж дебіторської заборгованості на користь фінансового посередника (факторингової компанії чи банку). Зміст операції факторингу зводиться до переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попе-редньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. На основі договору про проведення розра-хункових операцій через факторинг банк, наприклад, може при-дбати у підприємства-продавця право вимоги за поставлені това-ри та надані послуги, строки сплати за які минули (прострочена дебіторська заборгованість) або по поточних розрахунках. До найважливіших функцій факторингу належать: • функція фінансування та кредитування: підприємства усту-пають право на одержання грошових засобів згідно з платіжними документами на поставлену продукцію в обмін на негайне одер-жання основної суми дебіторської заборгованості (за вирахуван-ням комісійної винагороди факторинговій фірмі); • функція покриття ризику (Delkredere): ризик неповернення кредиторської заборгованості переходить до фактора; • функція управління дебіторською заборгованістю: вся робота зі стягнення заборгованості переходить до компетенції фактора. Розмір винагороди по факторингових операціях залежить від ризиковості операції, діючої процентної ставки та строків на-стання платежу. Перед укладанням угоди фактор перевіряє кре-дитоспроможність боржника. За відсутності прямих фінансових відносин між боржником та фактором оцінка кредитоспромож-ності здійснюється з використання непрямої інформації, а також інформації, наданої кредитними інститутами, які обслуговують боржника. Законодавство зобов’язує кредитора повідомити боржника про поступку вимоги і при цьому не вимагає надання останньому угоди між початковим кредитором і фактором про поступку ви-моги. Проте, якщо новий кредитор звертається з претензією і по-зовом до боржника, він повинен надати докази того, що саме йо-му першопочатковий кредитор уступив вимогу. Таким доказом є письмова угода між ним і початковим кредитором про поступку вимоги.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФАКТОРИНГ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
