Для передачі інформації на пейджер використовуються певні фор-мати кодування, які дозволяють передавати послідовності бітів в од-ному з конкуруючих стандартів: POCSAG, RDS, ERMES чи FLEX. POCSAG — найпоширеніший стандарт для побудови локальної мережі. Вперше мережу цього стандарту було введено в експлуата-цію 1978 р. у Великобританії. Він дозволяє передавати дані зі швид-кістю 512, 1200, 2400 біт/с, що забезпечує безконфліктне обслугову-вання на одній частоті близько 25 тис. користувачів. Для передачі використовується частотна модуляція, і повідом-лення передаються виділеним радіоканалом. Передача складається з преамбули і декількох пачок інформаційних слів. Преамбула скла-дається з 576 бітів нулів і одиниць, призначених для побітної син-хронізації та виведення передавального пристрою з режиму енерго-збереження. Кожний пакет починається передачею слова синхронізації, за ним слідує 16 інформаційних слів по 32 біти, з яких 21 біт є інформаційним, а 11 — надлишковими. З допомогою надлишкових бітів можна виявляти і виправляти похибки. Для цього розроблено різні алгоритми. Наприклад, в одному кодовому слові можна виправити одну похибку і виявити чотири, або виправити дві похибки і виявити три, і т. д. У першому біті інформаційного слова зазначається, чи є це слово адресою пейджера, чи воно містить повідомлення. Останні два біти адресного кодового слова призначені для вказання мети виклику, завдяки чому кожний пейджер може мати чотири різні адреси. Кож-ний пакет ділиться на вісім кадрів. Усі адреси в цьому стандарті ді-ляться на вісім груп, причому в номер кадру входить адреса пей-джера, тому пейджер приймає лише кадри, що відповідають його адресі. Коли пейджер отримує свою адресу, він починає зчитувати повідомлення, що слідує за адресою. Отримання «пустого» слова, яке містить лише адресу пейджера, означає закінчення повідомлення. RDS. Найбільш поширений у Канаді та Європі. Використовує УКВ-діапазон, уможливлює передачу на різних частотах у межах діапазону. Пейджери, що працюють у цьому стандарті, автоматично перестроюються з одної частоти на іншу в межах визначеного діа-пазону. Цей стандарт забезпечує роумінг з іншими країнами і дозво-ляє створювати не лише регіональні чи національні пейджингові мережі, а й міжнародні. Нині цей стандарт втратив популярність через складність і дорож-нечу. ERMES. Розроблений 1992 р. групою експертів під егідою Євро-пейського інституту телекомунікаційних стандартів і затверджений 1994 р. на міжнародному рівні як відкритий стандарт. Може вико-ристовуватися будь-яким оператором, виробником пейджерів або мережного обладнання без купівлі ліцензії. Безперечною перевагою цього стандарту є можливість організації міжнародного роумінгу завдяки використанню єдиного для всіх країн діапазону частот (169.4 — 169.8 МГц). Він дозволяє здійснювати високошвидкісну передачу довгих текстових повідомлень (до 9 тис. символів), може передавати до 64 Кбіт в одному повідомленні. Пейджерами цього стандарту нині користується понад 1 млн осіб. FLEX. Розроблений фірмою Motorola 1993 р. для підвищення швидкості й надійності передачі, збільшення ємності радіоканалу порівняно з POCSAG. Має гарні перспективи.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стандарти пейджингового зв’язку» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
