На ринку праці індивід пропонує три речі: час роботи, якість праці та її інтенсивність. Розглянемо сутність цих аспектів індивідуальної пропозиції праці. Час роботи. Перед тим, як пропонувати час роботи, індивід порадиться з сім’єю, визначить свої потреби і можливості. Пропозиція часу роботи індивідом базується на теорії корисності незалежно від того знає він про неї чи ні. Пригадаємо, що корисність – це здатність товарів задовольняти якісь людські потреби в процесі їх споживання. Загальна корисність це величина, яка відображає задоволеність індивіда споживанням певної кількості благ. Гранична корисність – задоволення від кожної додаткової одиниці блага. Закон корисності базується на перевагах тих чи інших благ. А переваги ці розкриваються через вибір. Який же вибір постає перед індивідом у разі пропозиції часу роботи? Його можна звести до двох корисностей і визначити як вибір між корисністю – час роботи – саме час роботи приносить дохід (дохід – сукупність товарів і послуг), а тому є корисністю для індивіда, і корисністю –час відпочинку, який теж приносить індивіду користь. Під часом відпочинку або дозвіллям розуміється весь той час, коли індивід знаходиться за межами роботи. Однак, головний критерій вибору є в тому, що час має обмеження – 24 години на добу. Цей час індивіду і треба ділити між роботою та відпочинком. Якщо величина доходу є результат величини часу роботи, то відпочинок є величина протилежна доходу тому, що він може бути отриманий лише за рахунок зміни часу роботи, тобто доходу. І, навпаки, дохід можна отримати тільки за умов скорочення часу відпочинку. Бажання отримати дохід протилежне бажанню отримати дозвілля. У індивіда для кожної комбінації доходу і відпочинку існує свій рівень корисності. Співвідношення між комбінаціями дохід-відпочинок і рівнем корисності є функція корисності або функція переваг. Графіком цієї функції є крива байдужості. Для її побудови зробимо такі припущення. 1. Різні сукупності можуть бути розподілені на первинний і вторинний вибір. 2. Для кожної пари сукупностей (В1 і В2) характерне слідуюче: якщо: а)В1 переважає В2 , а б) В2 переважає В1, то індивід однаково віддає перевагу і В1 і В2 або однаково байдужий до кожного з них. 3. Для всіх сукупностей, а саме В1, В2 , В3 існує таке положення: якщо В1 переважає В2 і В2 переважає В3, тоді В2 має перевагу перед В3. Крім того індивід, який не віддає перевагу ні В1 ні В2 і не бачить різниці між В2 і В3, має бути байдужим також і до В1 і до В2. Це є припущення перехідності. 4.Більша кількість усякого блага має перевагу над меншою [6, с. 73]. Розглянемо це на рис. 1.4.7. C
В D
С1 A
U F E
0 І1 І час відпочинку (дозвілля) Рис. 1.4.7. Крива байдужості
Візьмемо якусь сукупність у крапці А, котра відповідає доходу С1, і відпочинку І1 . така комбінація корисностей (С1 і І1) влаштовує індивіда. Через крапку А проведемо паралельні вертикальній і горизонтальній вісям прямі. Відповідно до припущення, що більша кількість товару має перевагу над меншою, порівняємо сукупність крапки А з будь-якою сукупністю (крапкою) у квадранті F. Крапка А має перевагу перед крапками квадранта F тому, що їй відповідає більша кількість і доходу і відпочинку. Індивід в даному випадку не залишається байдужим через погіршення раніше обраних ним корисностей. Порівняємо рівень корисності крапки А з будь-якою крапкою квадранта D. Тут, навпаки, всі сукупності мають перевагу над крапкою А. І в даному випадку індивід не залишиться байдужим, але вже тому, що корисності в цьому квадранті вище обраних. Але в квадрантах В і Е ситуація складніша. В цих квадрантах є крапки, які не мають переваг над крапкою А у рівнях корисності, тому що вони мають більшу кількість або доходу або відпочинку і меншу – відповідно або відпочинку або доходу. Якщо поєднати крапки комбінацій корисності, до яких індивід залишається байдужим – отримаємо криву байдужості U. Термін “крива байдужості” відображає слідуюче: оскільки рівною корисністю характеризуються крапки даної кривої, то індивіду байдуже, в якій крапці цієї кривої він знаходиться. Декілька таких кривих (“сімейство” кривих байдужості) зветься картою кривих байдужості (рис. 1.4.8.). Чим вище крива байдужості, тим вищий рівень корисності вона має. Так корисність кривої U2 більша, ніж на кривої U3, а на кривої U1 – більша, ніж на кривих U3 і U2. С
С2 А D U1
В С1 U2
U3
0 І1 І2 І= 24 години час відпочинку
час роботи R=24 0 Години R1 R2 Рис. 1.4.8. Карта кривих байдужості
Треба звернути увагу на те, що відрахунок часу роботи ® і часу відпочинку (I) іде в протилежних напрямах як вказано на рис. 1.4.8. На кривій U2 крапки А і В мають однаковий рівень корисності, а чим вище крива байдужості U1 тим вищий рівень корисності. Переміщення з А до D дає приріст часу відпочинку з І1 до І2 при тому ж рівні доходу, а переміщення з В до D дає приріст доходу з С1 до С2 при тому рівні відпочинку І2 . Криві байдужості мають чотири особливості. 1.Вони завжди мають негативний нахил, що означає: підвищення споживання одного блага вимагає зниження споживання другого. Тільки в цьому випадку корисність зберігається на попередньому рівні 2.Криві байдужості не перехрещуються інакше склалася б парадоксальна ситуація, при якій скорочення відпочинку і отримання доходу одночасно дадуть приріст корисності. І дозвілля, і дохід приносять позитивну корисність, а тому таке неможливо. Якщо індивід має криву байдужості U1 (рис. 1.4.9), то і дохід і відпочинок в крапці В (відповідно С2 та І2 ) його влаштовує, так само як і в крапці А (С1 та І1), то крапка D, котра дорівнюватиме задовольняючому його дозвілля І2 , не буде влаштовувати індивіда за доходом С3. C
С1 A
С2 B U1
С3 D U2
0 І1 І2 І
Рис. 1.4.9. Перехрещені криві байдужості
3.Криві байдужості завжди вогнуті, тому що кожна людина дохід у співвідношенні з відпочинком цінує по своєму. 4.Криві байдужості у різних людей відрізняються за формою (рис. 1.4.10.)
С C
U3
U2
U1 U2 U3 U1
0 І 0 І а) криві байдужості людини б) криві байдужості людини, яка яка більше цінує відпочинок більше цінує дохід
Рис. 1.4.10. Криві байдужості різних людей [7, с.55]. Наприклад, молода дівчина, поки була одна, більше цінувала дохід. Вийшла заміж, з’явились діти і їй потрібно більше часу дозвілля по догляду за дитиною і сімейних справ. Для даної дівчини криві байдужості були такі як на рис. 1.4.10.б, а стали такі як на рис. 1.4.10.а. Однак, не всі бажані сукупності можуть бути отримані індивідом тому, що існує обмеження розміру доходу. Розглянемо це на рис. 1.4.11. Тиждень має 168 годин. Максимальна величина доходу, якщо теоретично уявити, що людина працюватиме всі 168 годин (чого бути не може), відповідатиме крапці S (рис. 1.4.11). Рухаючись від 0 до 168 (крапка R), ми визначаємо час відпочинку. А рухаючись у зворотному напрямі, - час роботи за тиждень. З’єднання двох крапок максимального споживання (дохід, відпочинок) і визначає бюджетну лінію. Її нахил характеризує співвідношення dC/dI. дохід C C1 S
dC
dI R
0 168 год. I час відпочинку Рис. 1.4.11. Бюджетна лінія
Абсолютна величина цього співвідношення визначає величину доходу, який може бути отриманий шляхом заміни однієї години відпочинку на одну годину роботи, тобто часову ставку заробітної плати.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Індивідуальна пропозиція праці» з дисципліни «Державне регулювання зайнятості»
