Зміст економічної функції полягає в тому, що в результаті діяльності медичних установ підвищується працездатність робітників і, таким чином, ці установи беруть участь у відтворенні трудових ресурсів, впливають на підвищення продуктивності праці. Зміст соціальної функції виявляється в участі медичних установ у формуванні здоров’я людини, збільшенні довголіття. Розробка прогнозу розвитку охорони здоров’я має конкретну цільову орієнтацію, напрями якої зумовлюються передовсім ха-рактером проблем, які необхідно розв’язати в першу чергу. На-самперед необхідно підвищити рівень задоволення потреб насе-лення в медичних послугах стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних установ. У сучасних умовах прогнозування розвитку охорони здоров’я одним з основних показників є потреба населення в медичних послугах різного виду. На основі цього базового показника роз-раховуються інші показники прогнозу. Прогнозна потреба насе-лення в медичних послугах може бути визначена за допомогою нормативно-факторного методу. Методика його використання включає аналіз стану медичного обслуговування в минулий пері-од, задоволення потреб населення в медичних послугах, виявлен-ня «вузьких місць» у медичному обслуговуванні та причин їх ви-никнення. Аналіз здійснюється за окремими регіонами і в масштабі дер-жави, спочатку визначається склад факторів, які впливають на ха-рактер, рівень захворюваності населення. Такими факторами можуть бути віковий, статевий, професіональний склад населення, стан довкілля, життєвий рівень населення та ін. Вплив цих факто-рів не однаковий за інтенсивністю і спрямованістю. Існує також значна диференціація їх впливу за регіонами країни. В окремих ре-гіонах несприятлива екологічна обстановка є основною причиною підвищеного в кілька разів рівня захворюваності. А тому при роз-робці прогнозів необхідно враховувати територіальну диференціа-цію дії різних факторів. Вплив факторів аналізується за допомогою спеціальних на-укових досліджень, вивчення медичної статистичної інфор- мації про звернення різних категорій населення в медичні установи. У результаті аналізу виявляють залежності між окремими факторами і характером захворюваності та сумарний вплив усіх факторів. Виявлення залежності дає змогу знайти дійсний характер за-хворюваності населення в регіонах держави і розрахувати реаль-ну потребу в медичних послугах лікарів різних спеціальностей (терапевтів, хірургів, невропатологів, онкологів, стоматологів та ін.). У таких розрахунках використовується нормативний метод. На основі виявлених залежностей визначають нормативи потреби населення в послугах амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних установ. Норматив розраховується у вигляді кількості лікарських відвідувань у рік на одного жителя (включаючи відвідування лі-карем хворого вдома). Прогнозна потреба населення в медичних послугах (за окре-мими видами захворювання і загальна) розраховується з викори-станням такої формули: , де Пзаг — загальна потреба населення в медичних послугах; Нм — нормативи потреби населення в медичних послугах, за регіоном; Чн — прогнозована чисельність населення регіону; n — кількість регіонів. Важливим показником є прогнозована нормативна потреба населення в лікарських ліжках. Для розрахунку можна викорис-тати формулу: , де Нг — норма потреби в госпіталізації для прогнозованого пері-оду, %; Д — середня кількість днів перебування хворого на ліжку (днів); дп — число днів використання ліжка на рік. У сучасних умовах перехідного періоду велике значення для розвитку охоронооздоровчого комплексу мають проблеми забезпечення його необхідними ресурсами: потужностями ме-дичних установ, медичними кадрами, лікарськими засобами, фінансовими ресурсами (капітальними вкладеннями і коштами для фінансування поточної діяльності медичних установ). Загальна прогнозована потужність (або пропускна спромож-ність) амбулаторно-поліклінічних установ також розраховується нормативним методом. Розмір прогнозованої потужності можна визначити за формулою: , де Чж — прогнозована чисельність жителів; Нл — норматив кількості лікарських відвідувань на одного жителя в рік; t — кількість днів роботи амбулаторно-поліклінічних установ протягом року; Ксм — коефіцієнт змінності роботи амбулаторно-поліклінічних установ у день. Прогноз повинен бути обґрунтований і наявністю відповід-ної кількості медичних кадрів, і насамперед — лікарсько- го персоналу. Для цього визначається обсяг роботи, який по-винен бути виконаний одним лікарем (або в розрахунку на од- ну лікарську посаду). Величина його залежить від норми при-йому хворих одним лікарем у годину, тривалості роботи ліка-ря на прийомі хворих у день і кількості робочих днів у рік. Таким чином, розрахунок може бути здійснений за цією фор-мулою: Рлп = Нн Др tl , де Рлп — прогнозований річний обсяг роботи в розрахунку на од-ну лікарську посаду; Нн — норма навантаження (прийому) хворих одним лікарем у годину; Др — тривалість роботи лікаря в рік (днів); tl — тривалість роботи лікаря в день (годин). Цей показник розраховується для лікарської посади кожної спеціальності (терапевта, хірурга, окуліста та ін.). Для того щоб визначити прогнозовану кількість лікарських посад за кожною спеціальністю, необхідно використати розрахований раніше по-казник кількості відвідувань у рік за кожною спеціальністю і по-ділити його на прогнозований обсяг роботи. Це можна записати у вигляді формули , де Чл — прогнозована кількість лікарських посад за кожною спе-ціальністю; Nлв — прогнозована кількість відвідувань за кожною спеці- альністю; Qс — прогнозований обсяг роботи лікаря за кожною спеціаль-ністю. Для обґрунтування прогнозу про кількість кадрів середнього і молодшого медичного персоналу також використовується норма-тивний метод.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРОГНОЗУВАННЯ РОЗВИТКУ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я» з дисципліни «Соціальна інфраструктура і політика»
