Банкрутство підприємства є відносно новим явищем для національної економіки. Практика показує, що в умовах нестабільності економіки, часто змінюваного законодавства, цінової політики, грошового дефіциту ряд підприємств стає неплатоспроможними, що може призвести до їх банкрутства. Воно характеризує неспроможність підприємства задовільнити вимоги кредиторів щодо сплати за товари, роботи і послуги, а також забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди. Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом‖, визначає такі поняття: неплатоспроможність – неспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов’язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов’язання щодо сплати податків і боргів (обов’язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності; боржник – суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) впродовж трьох місяців після настання встановленого терміну їх сплати; банкрутство – визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовільнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; суб’єкт банкрутства (банкрут) – боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов’язання встановлена арбітражним судом. Суб’єктами банкрутства не можуть бути відокремлені структурні підрозділи юридичної особи (філії, представництва, відділення тощо). Банкрутство як елемент ринкових відносин стало реальністю української економіки. Кількість неплатоспроможних вітчизняних підприємств зростає і становить сьогодні майже 50 %. Економічна, політична і соціальна кризи другої
373
половини 90-х років ХХ століття змінили ставлення до банкрутства підприємств. В Україні створено ряд територіальних агентств з питань банкрутства, предметом діяльності яких є складання та уточнення списків неплатоспроможних підприємств. Передумови банкрутства – це результат взаємодії низки зовнішніх і внутрішніх факторів. Зовнішніми по відношенню до підприємства є такі чинники: економічні: кризовий стан економіки країни, інфляція, загальний спад виробництва, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон’юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів тощо. політичні: політична нестабільність суспільства, зовнішньоекономічна політика держави, утрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недосконалість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності та ін; посилення міжнародної конкуренції у зв’язку з розвитком науковотехнічного прогресу; демографічні: чисельність, рівень добробуту народу, розмір і структура потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг. У підприємства фактично немає можливості впливати на зовнішні чинники, або цей вплив дуже слабкий. До факторів, які носять внутрішній характер можна віднести: дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничої діяльності чи неефективної інвестиційної політики; низький рівень техніки, технології й організації виробництва; зниження підприємства; створення наднормативних обсягів незавершеного будівництва, виробничих запасів, що зумовлює сповільнення оборотності капіталу та виникнення його дефіциту; ефективності використання виробничих ресурсів
374
залучення позикових засобів в оборот підприємства на невигідних умовах, що призводить до погіршення фінансового стану і зниження рентабельності господарської діяльності; незадовільний збут продукції через низький рівень організації маркетингової діяльності підприємства. Як правило, внутрішні чинники безпосередньо залежать від організації роботи на самому підприємстві. Банкрутство підприємства є наслідком одночасного впливу на нього усіх названих чинників. У розвинутих країнах зі стійкими політичними і економічними системами банкрутства на 1/3 зумовлені зовнішніми чинниками і на 2/3 – внутрішніми. Для України нестача ліквідності більшої частки виробничих підприємств зумовлена структурно-логічними диспропорціями, залишеними нам у спадок колишньою планово-командною системою, а також діями сучасних державних органів управління і не пов’язана з реальною ефективністю і соціально-економічним значенням відповідних виробництв. В умовах ринку вироблено фінансові методи попередньої діагностики і можливого захисту підприємств від банкрутства. Діагностика банкрутства передбачає контроль за його ознаками, в процесі якого вирішуються такі питання: періодично досліджується фінансовий стан підприємства з метою попереднього виявлення симптомів кризового розвитку, що викликає загрозу банкрутству. У даному випадку, аналізуючи фінансовий стан підприємства, доцільно виділити „кризове поле‖, тобто показники поточного і перспективного потоку платежів, показники формування чистого грошового потоку у виробничій (операційній), фінансовій та інвестиційній діяльності підприємства; визначається і аналізується динаміка показників платоспроможності (фінансової стійкості) та ділової активності підприємства, що дозволяє зробити висновок про рівень поточної загрози банкрутства. Здатність до нейтралізації загрози підприємства за рахунок внутрішнього його потенціалу оцінюють коефіцієнтами рентабельності капіталу та
375
оборотності активів. Коефіцієнт рентабельності капіталу свідчить про те, в якій мірі капітал підприємства здатний формувати додаткові грошові потоки для погашення платіжних зобов’язань. Показник оборотності активів показує швидкість формування додаткових грошових потоків. За даними показниками формують інтегральну оцінку загрози банкрутства. З врахуванням результатів аналізу фінансового стану підприємства з позицій загрози банкрутства можна оцінити резерв його кризового стану. Останній визначають для вибору відповідного фінансового механізму захисту від банкрутства. При оцінці кризового стану підприємства використовують такі характеристики: легка криза; важка криза; катастрофа. Виходячи з характеру кризи визначають адекватний їм спосіб реагування. Легку кризу підприємства, яку зумовлює можлива ймовірність банкрутства, можна нейтралізувати нормалізацією поточної фінансової діяльності. Важка криза як наслідок високої ймовірності банкрутства підприємства вимагає повного використання внутрішніх механізмів фінансової стійкості. Катастрофічний стан підприємства вимагає пошуку ефективних форм санації або ж крайнього заходу – ліквідації підприємства. Аналіз ймовірності банкрутства вважається складовою комплексного фінансового аналізу підприємства. У Методиці проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств і організацій, затвердженій Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій, провідну роль відведено саме фінансовому аналізу. Згідно вищеназваної методики аналіз фінансового стану неплатоспроможного підприємства здійснюється за такою схемою: аналіз динаміки валюти балансу та його структури; аналіз фінансової незалежності, фінансової стабільності та забезпеченості власним капіталом; аналіз структури кредиторської заборгованості; аналіз структури активів підприємства; аналіз витрат на виробництво;
376
аналіз прибутковості підприємства; аналіз використання прибутку. Основним завданням економіко-аналітичної діяльності є оцінювання результатів господарської діяльності за попередній і поточні роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства – платоспроможним (неплатоспроможним) і подання пропозицій Кабінету Міністрів України щодо доцільності внесення його до Реєстру неплатоспроможних підприємств і організацій. Результати проведеного аналізу включають: аналіз фінансового стану та аналіз виробничогосподарської діяльності підприємства. Джерелами інформації для здійснення аналізу є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних оборотних активів, дані про склад, структуру і період утворення дебіторської та кредиторської досліджень. заборгованостей, бізнес-плани, результати маркетингових
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сутність, види і причини банкрутства» з дисципліни «Економіко-аналітична діяльність в організації»
