Факторинг — одна з нетрадиційних банківських послуг, що з’явилася у банківській практиці у 50-х роках. Факторинг — це операція, що поєднує в собі кредитування клієнта з метою формування обігового капіталу, а також ряд посередниць-ко-комісійних послуг. Суть факторингу полягає в тому, що банк ку-пує у клієнта право на вимогу боргу. Як правило, банком купуються дебіторські рахунки, пов’язані з поставкою товарів чи наданням по-слуг. Також банк може надавати клієнту ряд інших послуг, таких як ведення бухгалтерії, інформаційні, юридичні послуги. У факторингу беруть участь три сторони: 1) фактор (спеціалізована установа, спеціальний відділ комер-ційного банку); 2) постачальник; 3) покупець. Розрізняють два види факторингу: 1) конвенційний, який є комплексною системою обслуговування кліє-нта і зосереджує в собі бухгалтерські, юридичні, консультаційні та інші послуги. Фактично за клієнтом зберігаються лише виробничі функції; 2) конфіденційний, що обмежується тільки дисконтуванням ра-хунків-фактур. Переваги цього виду факторингу для клієнта поля-гають у тому, що він є більш незалежним від банку. Факторингова послуга може надаватись банком як в поєднанні з фінансуванням, так і без фінансування. При факторингу без фінан-сування клієнт подає фактору документи, що підтверджують відван-таження товару, а фактор зобов’язується отримати на користь клієн-та грошові кошти. Тобто роль фактора зводиться до інкасування фінансових документів. Факторинг з фінансуванням полягає в тому, що фактор купує рахунки-фактури клієнта і виплачує йому грошові кошти у розмірі 80—90% від суми боргу. Решта 10—20%, що ли-шилися, банк утримує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає утриману суму клієнтові. Факторингова послуга оформляється шляхом укладання угоди між банком і клієнтом, в якій має бути зазначено вид факторингу: закритий чи відкритий. При відкритому факторингу дебіторам надсилається повідомлення про укладання угоди і пропонується здійснити платежі безпосередньо фактору. При закритому факторингу дебітори направляють кошти клієнту, а той розраховується з фактором. У договорі може передбачатися: право регресу — право повер-нення фактором клієнту несплачених покупцем розрахункових до-кументів з вимогою повернення коштів; негайна оплата фактором розрахункових документів, тільки-но вони будуть йому пред’явлені (фактично це означає кредитування фактором клієнта). Доходи фактора від здійснення факторингової операції склада-ються з двох частин: 1) комісійні за послуги по обслуговуванню боргу (в розмірі 1—2% загальної суми придбаних банком рахунків); 2) позичковий процент, нарахований на виданий клієнту аванс. Внаслідок швидкого обігу дебіторських рахунків і в зв’язку з не-значним періодом користуванням авансом дохід банку від позичко-вого процента менший, ніж від комісійних платежів.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Факторинг» з дисципліни «Банківські операції»
