Основними якісними чинниками, що визначають ліквідність, є види залучених депозитів, їхні джерела і стабільність. Тому аналіз депозитної бази є відправним моментом в аналізі ліквідності банку до підтримки його надійності. Використовуючи методи порівняльного аналізу пасивних операцій, можна виявити зміни в обсягах цих операцій, визначити вплив їх на ліквідність банку. Основне місце в ресурсах банку займають залучені депозити, поточні рахунки, залучені кошти за строками вимог. Тобто за ступенем ліквідності для аналізу ліквідності в пасивах банку можуть бути виділені такі підгрупи:
30
1) строкові депозити; 2) депозити до запитання (кошти державного бюджету і бюджетних організацій, поточні рахунки клієнтів, а також кошти в розрахунках); 3) кошти, що надійшли від продажу цінних паперів; 4) кредитори; 5) кредити інших банків. Питома вага окремих підгруп у загальній сумі залучених коштів характеризує місце і роль у кредитному потенціалі кожного виду ресурсу і відповідних економічних контрагентів. У процесі здійснення депозитної політики банкам доцільно використовувати такий математичний інструментарій, який забезпечить вивчення стабільності коштів на рахунках клієнтів і рівня їх осідання. Це може бути реалізовано за допомогою таких показників: 1. При визначенні середнього строку збереження в днях депозитної гривні (С Д), що показує в динаміці стабільність внесків, що особливо важливо для оцінки внесків у якості ресурсів короткострокового кредитування: СД = Ос р В ЧД
де
О ср – середній залишок внесків; В – оборот по видачі внесків; Д – кількість днів у періоді.
2.
При визначенні рівня осідання коштів (У о), що надійшли у внески: Уо = Ок − Он Ч100 П
де
О н – залишок внесків на початок року; П – поповнення рахунків.
3. При визначенні частки коштів від планової виручки (Д ос), що осідає на поточному рахунку, що без збитку для підприємства може бути розміщена на строковий депозитний рахунок: Д ос = Ппл Ч Ос р Пфакт Ч 100
де
Оср – середній залишок коштів на поточному рахунку за відповідний період минулого року (3, 6, 9,12 місяців), розраховується як середня хронологічна на підставі фактичних місячних (квартальних) залишків; Ппл – очікувані надходження на поточний рахунок (план по реалізації) у планованому періоді;
31
Пфакт – фактичні надходження на поточному рахунку (фактична реалізація за відповідний період минулого року). Найважливішим інструментом депозитної політики для банків країн де банківський сектор формується (або активно розвивається) є відсоток. Чим надійніші пасиви, тобто чим більший строк і сума депозитів, тим більший відсоток гарантує банк. Крім того, відсоток за депозитом повинен враховувати рівень інфляції. Банки повинні мати власну стратегію підтримки стійкості депозитів. Частиною такої стратегії є маркетинг – підвищення якості обслуговування клієнтів з тим, щоб вони залишалися вірними банку і під час кризових ситуацій. Підвищення строку вкладів, їхньої середньої суми також пом’якшує коливання депозитів під час нестабільних ситуацій. У процесі аналізу ліквідності балансу доцільно виявити міру дотримання принципів ліквідності за допомогою підтримки оптимального співвідношення між строками депозитів і коштів, що розміщені в активи. Аналіз доцільно проводити шляхом розрахунку таких коефіцієнтів: К1 – коефіцієнт ліквідності для ресурсів з обмеженою ліквідністю (кошти на рахунках до запитання, кошти на строкових вкладах із строками до 6 місяців); К2 – коефіцієнт ліквідності для ресурсів із середньою ліквідністю (кошти на строкових рахунках зі строком від 6 місяців до 1 року); К3 – коефіцієнт ліквідності для ресурсів із високою ліквідністю (кошти на строкових рахунках зі строком від року до 4 років). Зазначені коефіцієнти мають бути, як правило, нижче 100%. Розрахунок зазначених показників можливо здійснити за такою формулою: КЛ = Зк Ч100 Р
де
К л – коефіцієнт ліквідності (К1, К2, К3); З к – заборгованість за кредитом, наданим відповідно на 6 місяців, на рік, від року до 4 років; Р – залучені депозити відповідно з зазначеними коефіцієнтами на строк до 6 місяців, до року, від року до 4 років.
Додатковими чинниками підтримки ліквідності є обмеження розміру кредиту, наданого одному позичальнику частиною власних коштів установи банку, і видача кредиту можливо більшої кількості клієнтів при збереженні загального обсягу кредитування, що мінімізує втрати банку від порушення умов повернення позичок. Банки звичайно за участю держави практикують “трансформацію” ліквідних грошових нагромаджень, насамперед депозитів, у середньо - і довгострокові кредити. Деякі банки скорочують короткострокові кредити при
32
одночасному розширенні середньострокового і довгострокового кредитування, зокрема, житлового будівництва, домагаючись високого коефіцієнта “трансформації” ресурсів (К) короткострокових у довгострокові. Коефіцієнт розраховується так: К= R−S Ч100 R
де
R – короткострокові ресурси; S – короткострокові кредити.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Аналіз пасивів банку» з дисципліни «Ліквідність банку: окремі аспекти управління та світовий досвід регулювання і нагляду»
